Відмінності між версіями «Делікатний»

Версія за 22:02, 19 листопада 2017

Академічний тлумачний словник

ДЕЛІКА́ТНИЙ, а, е.

1. Ввічливий, люб'язний, завжди готовий виявити увагу, зробити послугу. Я людина доста делікатна і не хотів би-м уражувати людей (Василь Стефаник, III, 1954, 110); А душа його [робітника], проте, ніжна. Делікатний, лагідний, скромний, добрий — він суворішмв тільки біля домни (Юрій Яновський, I, 1958, 327); // Витриманий, пристойний. Партизани реготалися й одколювали на адресу ігумені свої часом не дуже делікатні дотепи (Іван Микитенко, II, 1957, 353); — Ви, — знову почала Ольга до Бронка нерівним від хвилювання голосом, — ви... — і, не знайшовши відповідного їдкого за змістом і все ж таки делікатного за формою слова, вмовкла (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 376).

2. розм. Який має приємний вигляд; витончений, тендітний. Довгообразе, повне лице її не розплилося, до старості додержало свої делікатні форми (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 41); А як.. схочеш узутися в делікатні, до ноги, чоботи, підперезатись гарним поясом, зараз засміють, скажуть: «Чванько! не буде з нього хазяїна!..» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 54); Стояв її син у сріблі місяця такий красний, такий делікатний з лиця, що в мами серце защеміло (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 82).

3. розм. Який потребує обережного і тактовного ставлення. Мій приятель — то була дуже впливова особа,.. брав на себе такі делікатні історії, яких високопоставлений не бажав брати на свій скарб (Іван Франко, III, 1950, 245); Головне ж, він давно шукав випадку обміркувати з нею делікатну справу — про своє до неї ставлення (Кнр.. Вибр., 1960, 66); [Удівітельний:] Я можу піти, щоб ваші делікатні нерви заспокоїлись (Олександр Корнійчук, II, 1955, 25).

4. розм. Надто кволий, неміцний. [Матрона:] Вино? Ой ні, вина не п'ю ніколи, здоров'я в мене дуже делікатне (Леся Українка, II, 1951, 511); // Який легко псується, пошкоджується. А в пазусі у неї були яйця, дуже делікатний крам (Нечуй-Левицький, II, 1956, 360)][1]

Словник синонімів

ВВІ́ЧЛИВИЙ[УВІ́ЧЛИВИЙ] (який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб’язність), ЧЕ́МНИЙ, ВИ́ХОВАНИЙ, ГРЕ́ЧНИЙ, КОРЕ́КТНИЙ, ДЕЛІКА́ТНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ШАНОБЛИ́ВИЙ, ЛЮБ’Я́ЗНИ́Й, ОБА́ЧНИЙрідше,ОБХІ́ДЛИВИЙрідше,ПОШТИ́ВИЙрозм., УЧТИ́ВИЙрозм. рідко,ЗВИЧА́ЙНИЙрозм.; ГАЛА́НТНИЙ, ЛИ́ЦАРСЬКИЙ, РИ́ЦАРСЬКИЙ, ПОСЛУ́ЖЛИВИЙ, ЗАПОБІ́ГЛИВИЙ, КУРТУА́ЗНИЙ книжн. рідко (вишукано, підкреслено чемний). Жінка в його.. така тиха, привітна, ввічлива (Марко Вовчок); Галя давно знала його.. як увічливого, веселого парубка (Панас Мирний); З усіма він чемний і винятково ввічливий (Я. Баш); Пауза починала лякати виховане панство (І. Ле); Гречна господиня запросила [мандрівника] вечеряти (Ф. Малицький); Він.. був дуже коректний у розмові зі мною (Д. Бедзик); Я людина.. делікатна і не хотів би-м уражувати людей (В. Стефаник); [Катрич:] Магазинчик у нас акуратний, продавці.. до людей уважні (З. Мороз); Виростила вона сина. І здоровий він, і красивий, і до старих ввічливий, і до молодих привітний (С. Чорнобривець); Перед геологом стояла зовсім інша людина - шаноблива, чемна, ладна.. попередити кожний рух ученого (О. Донченко); Як уздрів він її, то здалась вона йому гарною, честивою і люб’язною (переклад М. Лукаша); Нестор був настільки обачним, що від ночівлі відмовився (І. Вільде); Обхідлива, приємна та балакуча Пелагея Тихонівна.. принаджувала наймичок (Л. Яновська); [Палажка:] Я рада, що такого зятя мати буду: добрий, поштивий і хазяйський син (І. Карпенко-Карий); Була [дівчина].. не тільки вродлива, а ще й звичайна та честива (переклад М. Лукаша); Крамарі галантні й лагідні, хоч до рани прикладай, а ціни високі (А. Хорунжий); У норму нашої поведінки, звичаїв дедалі більше входить прекрасне почуття рицарського.. став-лення до жінки (з газети); В Коцюбинського вистачило сили ласкаво подякувати не в міру послужливому сторожеві й піти (Л. Смілянський); Менший син княгині був слухняний, запобігливий, тихий (С. Скляренко). - Пор. 1. догі́дливий.[2]

Відмінювання