Відмінності між версіями «Дударик»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. | ||
Том 1, ст. 453. | Том 1, ст. 453. | ||
| + | |||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 431. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 431. | ||
[[Категорія:Ду]] | [[Категорія:Ду]] | ||
Версія за 16:12, 19 листопада 2017
Словник Грінченка
Дударик, -ка, м. Ум. отъ дударь.
Сучасні словники
ДУДА́РИК, а, чол. Змеяш.-пестл. до дудар 1, 2. Варфоломей розповідав про дудариків, про сопілки, про різні голоси: які з вільхи прив'яленої, а які з клена (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 188); Ми маленькі Дударики. В нас новенькі Кептарики, Шапочки Із повстини, Дудочки Із бузини (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 22).
Ілюстрації
Медіа
.Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 453.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 431.
