Відмінності між версіями «Довірити»
(Замінено вміст на «'''Довірити. '''См. '''Довіряти. ''' Категорія:До») |
(→Див. також) |
||
| (не показано 4 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Довірити. '''См. '''Довіряти. ''' | '''Довірити. '''См. '''Довіряти. ''' | ||
[[Категорія:До]] | [[Категорія:До]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| + | ДОВІ́РИТИ див. довіряти. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 335. | ||
| + | |||
| + | ДОВІРЯТИ, яю, яєш, недок., ДОВІРИТИ, рю, риш, док. | ||
| + | 1. неперех., кому, чому. Вірити кому-, чому-небудь, покладатися на кого-, що-небудь. Він ..батькові не довіряв(Іван Котляревський, I, 1952, 112); Дома, в школі, в піонерах і комсомолі не лише на словах, а всім життям її вчили довіряти своїй людині (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 354). | ||
| + | 2. перех. Виявляти довір'я, доручати, передавати кому-небудь когось, щось. Він знав, що, довіряючи йому пост начальника райполітвідділу, партія чекала від нього більшовицької боротьби за оздоровлення транспорту(Олесь Донченко, I, 1956, 379); Для здоров'я дитини ліпше було найняти здорову селянку за мамку. У селі знайшлися дві покритки, ..але пані боялася довірити їм дитину (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 86); Він цілковито погодився з Мандрикою, що серед тих півтисячі солдатів запасного полку хіба що сотня набереться таких, котрим можна без риску довірити зброю (Андрій Головко, II, 1957, 548). | ||
| + | 3. перех. Ділитися з ким-небудь своїми думками, таємницями і т. ін. — Не довіряй таємниці другу своєму, бо у друга твого є ще ближчий друг (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 104); Багато є людей, які не вміють тримати свою радість і своє горе в собі — вони мусять їх негайно довірити іншим (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 12); Кому довірити свої молодечі інтимні почуття — цьому навчає лише багатюща життєва школа...(Іван Ле, Право.., 1957, 13). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 335. | ||
| + | |||
| + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| + | ДОВІ́РИТИ див. довіря́ти. | ||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 335. | ||
| + | |||
| + | ===[http://slovnyk.ua/ СЛОВНИК.ua]=== | ||
| + | СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК. | ||
| + | |||
| + | довірити - дієслово, доконаний вид, II дієвідміна | ||
| + | МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| + | ОДНИНА МНОЖИНА | ||
| + | 1 особа довірю довіримо | ||
| + | 2 особа довіриш довірите | ||
| + | 3 особа довірить довірять | ||
| + | МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| + | ОДНИНА МНОЖИНА | ||
| + | Чоловічий рід довірив довірили | ||
| + | Жіночий рід довірила | ||
| + | Середній рід довірило | ||
| + | НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| + | ОДНИНА МНОЖИНА | ||
| + | 1 особа довірмо | ||
| + | 2 особа довір довірте | ||
| + | ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| + | Теперішній час | ||
| + | Минулий час довіривши | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: ДОВІ́РИТИ22.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Довірити.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: ДОВІ́РИТИ2.jpg |x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: ДОВІ́РИТИ222.jpg |x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| EBzrvibNFFQ }} | ||
| + | |||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===[http://uk.wikipedia.org/wiki Матеріал з Вікіпедії]=== | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | ===Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F Довірятися]=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%B9 Довіряний]=== | ||
| + | ===[http://wiki.kubg.edu.ua/%D0%94%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%8F%D0%BD%D0%BD%D1%8F Довіряння]=== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 22:31, 18 листопада 2017
Довірити. См. Довіряти.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДОВІ́РИТИ див. довіряти. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 335.
ДОВІРЯТИ, яю, яєш, недок., ДОВІРИТИ, рю, риш, док. 1. неперех., кому, чому. Вірити кому-, чому-небудь, покладатися на кого-, що-небудь. Він ..батькові не довіряв(Іван Котляревський, I, 1952, 112); Дома, в школі, в піонерах і комсомолі не лише на словах, а всім життям її вчили довіряти своїй людині (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 354). 2. перех. Виявляти довір'я, доручати, передавати кому-небудь когось, щось. Він знав, що, довіряючи йому пост начальника райполітвідділу, партія чекала від нього більшовицької боротьби за оздоровлення транспорту(Олесь Донченко, I, 1956, 379); Для здоров'я дитини ліпше було найняти здорову селянку за мамку. У селі знайшлися дві покритки, ..але пані боялася довірити їм дитину (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 86); Він цілковито погодився з Мандрикою, що серед тих півтисячі солдатів запасного полку хіба що сотня набереться таких, котрим можна без риску довірити зброю (Андрій Головко, II, 1957, 548). 3. перех. Ділитися з ким-небудь своїми думками, таємницями і т. ін. — Не довіряй таємниці другу своєму, бо у друга твого є ще ближчий друг (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 104); Багато є людей, які не вміють тримати свою радість і своє горе в собі — вони мусять їх негайно довірити іншим (Юрій Смолич, Розм. з чит., 1953, 12); Кому довірити свої молодечі інтимні почуття — цьому навчає лише багатюща життєва школа...(Іван Ле, Право.., 1957, 13). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 335.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ДОВІ́РИТИ див. довіря́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 335.
СЛОВНИК.ua
СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.
довірити - дієслово, доконаний вид, II дієвідміна МАЙБУТНІЙ ЧАС
ОДНИНА МНОЖИНА
1 особа довірю довіримо 2 особа довіриш довірите 3 особа довірить довірять МИНУЛИЙ ЧАС
ОДНИНА МНОЖИНА
Чоловічий рід довірив довірили Жіночий рід довірила Середній рід довірило НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
ОДНИНА МНОЖИНА
1 особа довірмо 2 особа довір довірте ДІЄПРИСЛІВНИК Теперішній час Минулий час довіривши
Ілюстрації
|
|
|
|
