Відмінності між версіями «Жавкий»
(Створена сторінка: '''Жавкий, -а, -е '''= '''Жалкий 2. '''''Обізвався милий з глибокой долини жавкими словами до своєй...) |
|||
| (не показано 3 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жавкий, -а, -е '''= '''Жалкий 2. '''''Обізвався милий з глибокой долини жавкими словами до своєй дівчини. ''Чуб. V. 431. | '''Жавкий, -а, -е '''= '''Жалкий 2. '''''Обізвався милий з глибокой долини жавкими словами до своєй дівчини. ''Чуб. V. 431. | ||
[[Категорія:Жа]] | [[Категорія:Жа]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | ЖА́ЛІСНИЙ, а, е. | ||
| + | 1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. В голосі Кузьмича почулися жалісні, благальні нотки (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 218); Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Олесь Донченко, III, 1956, 236); | ||
| + | // Сповнений суму; сумовитий, журливий. В її голосі почулася дрижача жалісна нотка, бо в її вдачі було багато природженої журливості (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 107); [1 дівчина:] Така жалісна [пісня], аж плакати хочеться (Іван Франко, IX, 1952, 94). | ||
| + | 2. Схильний до співчуття; співчутливий. Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Панас Мирний, II, 1954, 80). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 504. | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | http://panmudak.com/wp-content/uploads/2013/02/desktopwallpapers.org_.ua-2155.jpg | ||
| + | http://1.bp.blogspot.com/-YBL50aKaq5Y/Txl7jh2LQSI/AAAAAAAAA1M/rwD7Uogr3-M/s1600/plachet.jpg | ||
| + | http://burleskdance.ru/img/299708.jpg | ||
| + | ==Іншими мовами== | ||
| + | https://translate.google.com/?hl=ru#uk/en/%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B8%D0%B9 | ||
| + | https://translate.google.com/?hl=ru#uk/zh-CN/%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B8%D0%B9 | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}} | ||
Поточна версія на 20:07, 16 листопада 2017
Жавкий, -а, -е = Жалкий 2. Обізвався милий з глибокой долини жавкими словами до своєй дівчини. Чуб. V. 431.
Сучасні словники
ЖА́ЛІСНИЙ, а, е. 1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. В голосі Кузьмича почулися жалісні, благальні нотки (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 218); Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Олесь Донченко, III, 1956, 236); // Сповнений суму; сумовитий, журливий. В її голосі почулася дрижача жалісна нотка, бо в її вдачі було багато природженої журливості (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 107); [1 дівчина:] Така жалісна [пісня], аж плакати хочеться (Іван Франко, IX, 1952, 94). 2. Схильний до співчуття; співчутливий. Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Панас Мирний, II, 1954, 80). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 504.
Ілюстрації
Іншими мовами
https://translate.google.com/?hl=ru#uk/en/%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B8%D0%B9 https://translate.google.com/?hl=ru#uk/zh-CN/%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D0%BA%D0%B8%D0%B9
[[subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
