Відмінності між версіями «Смеркати»
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
===[http://eslovnyk.com/%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 Тлумачний словник української мови ]=== | ===[http://eslovnyk.com/%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8 Тлумачний словник української мови ]=== | ||
| + | смеркати - дієслово, недоконаний вид, I дієвідміна | ||
| + | Теперішній час | ||
| + | Однина Множина | ||
| + | 1 особа смеркаю смеркаємо | ||
| + | 2 особа смеркаєш смеркаєте | ||
| + | 3 особа смеркає смеркають | ||
| + | Майбутній час | ||
| + | Однина Множина | ||
| + | 1 особа смеркатиму смеркатимемо | ||
| + | 2 особа смеркатимеш смеркатимете | ||
| + | 3 особа смеркатиме смеркатимуть | ||
| + | Минулий час | ||
| + | Однина Множина | ||
| + | Чоловічий рід смеркав смеркали | ||
| + | Жіночий рід смеркала | ||
| + | Середній рід смеркало | ||
| + | Наказовий спосіб | ||
| + | Однина Множина | ||
| + | 1 особа смеркаймо | ||
| + | 2 особа смеркай смеркайте | ||
| + | Дієприслівник | ||
| + | Теперішній час смеркаючи | ||
| + | Минулий час смеркавши | ||
| + | |||
| + | |||
| + | -а́є, недок., сме́ркнути, -не; мин. ч. сме́ркло і сме́ркнуло; док. | ||
| + | 1) безос. Темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти. | ||
| + | 2) перен. Закінчуватися, наближатися до кінця. | ||
| + | |||
===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Тлумачний он-лайн словник української мови «УКРЛІТ.ORG» ]=== | ===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F Тлумачний он-лайн словник української мови «УКРЛІТ.ORG» ]=== | ||
СМЕРКА́ННЯ, я, с. | СМЕРКА́ННЯ, я, с. | ||
Версія за 12:43, 13 листопада 2017
Смеркати, -кає, сов. в. смеркнути, -кне, гл. безл. Смеркаться, наступать, наступить сумеркамъ. І світає, і смеркає, день божий минає. Шевч. Стій, Векло, бо ще не смеркло. Ном. № 10888.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Тлумачний словник української мови
смеркати - дієслово, недоконаний вид, I дієвідміна Теперішній час
Однина Множина
1 особа смеркаю смеркаємо 2 особа смеркаєш смеркаєте 3 особа смеркає смеркають Майбутній час
Однина Множина
1 особа смеркатиму смеркатимемо 2 особа смеркатимеш смеркатимете 3 особа смеркатиме смеркатимуть Минулий час
Однина Множина
Чоловічий рід смеркав смеркали Жіночий рід смеркала Середній рід смеркало Наказовий спосіб
Однина Множина
1 особа смеркаймо 2 особа смеркай смеркайте Дієприслівник Теперішній час смеркаючи Минулий час смеркавши
-а́є, недок., сме́ркнути, -не; мин. ч. сме́ркло і сме́ркнуло; док.
1) безос. Темніти після заходу сонця; вечоріти, сутеніти.
2) перен. Закінчуватися, наближатися до кінця.
Тлумачний он-лайн словник української мови «УКРЛІТ.ORG»
СМЕРКА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. смерка́ти. Тихий вечір. Мить смеркання. Тепла хвиля в груди б’є… (Перв., II, 1958, 78); * Образно. Ясна ніч нагадувала такий згасаючий день, що носить уже в собі смеркання вічності (Гончар, III, 1959, 124).
2. Напівтемрява, яка настає після заходу сонця; сутінки. Вже майже не видно їх у раннім осіннім смерканні, і звуки сурм ледве чути (Гончар, II, 1959, 406); // Час між заходом сонця і настанням ночі. Смеркання. Засвітились у Виборгському домі Ряди просторих вікон (Бажан, Вибр., 1940, 142).
◊ Від (од) світа́нку до смерка́ння див. світа́нок; Від світа́ння до смерка́ння див. світа́ння; До смерка́ння — до настання темноти. Тепер Уляна хоч трохи більше поспить: все-таки в економії вона працює лише до смеркання (Стельмах, І, 1962, 481); З (від) ра́ння до смерка́ння див. ра́ння; З (од, від) ра́нку до смерка́ння див. ра́нок; На смерка́нні — після заходу сонця; коли смеркає. Бій закінчився на смерканні повним розгромом двох німецьких батальйонів (Збан., Таємниця.., 1971, 299).
3. у знач. присл. смерка́нням. Після заходу сонця; коли смеркає. Смерканням робітники цукрорафінадного заводу передали в Медвин, що на світанку мають прибути драгуни (Стельмах, І, 1962, 636).
4. перен. Стан занепаду. На роботі з ним траплялися чудні припадки.. Хазяїн його не схотів такого клопоту й відпровадив його до лікарні, куди він оце ступив, переживаючи духовне смеркання (Мик., II, 1957, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 398.
Смеркання, ня, с. Сумерки. Як пійде горе зрання, то аж до смеркання. Ном. № 2230. Як візьмеш ти за рученьку, не мусиш пустити, ой як візьмеш на смерканні, пустиш на світанні. Н. п.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 156.
