Відмінності між версіями «Осока»

Версія за 15:28, 12 листопада 2017

Осока́, -ки, ж. [осока́]

Болотное растеніе: осока. Сагех. L. С. acuta, C. vulgaris. Tries. Анн. 85. ЗЮЗО. І. 115, 116. — кочковата. Carex coespitosa. L. ЗЮЗО. І. 115. — кринична. C. praecox Jacy. ЗЮЗО. І. 115. — польова. С. Pseudocyperus. L. ЗЮЗО. І. 115.

• З того часу ставок чистий заріс осокою. Шевч.
• Очерет, осока, чорні брови в козака. Ном. № 12532.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Багаторічна болотна трава родини осокових з довгими гострими листками.

• У долині — луки, трава по пояс. Посередині — рудочка, верби, очерет поріс, осока (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 9);
• Верболозом, осокою Молодою Плесо озера ясне Огорнулося і сяє (Микола Вороний, Вибр., 1959, 124);
• Десь за річкою гув болотяний бугай, в осоках покахкувала час від часу дика качка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 39).

УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)

поширена на всій земній кулі трав'яниста рослина родини осокових; утворює т.зв. кислі луки, непридатні для випасу худоби; в Україні понад 90 видів; деякі (напр., о. парвська) застосовують у медицині.

Ілюстрації

Медіа

Цікаві факти

Осока біла

Деякі види осок (такі, як Осока торфова, Осока біла) занесені до Червоної книги України.

.

Див. також

Осока. Її різновиди

Джерела та література

«Словарь української мови» Бориса Грінченка

Словопедія (українські тлумачні онлайн словники)

Всесвітній словник української мови

[1]

Збірка словників