Відмінності між версіями «Хвижа»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
− | + | '''ХВИ́ЖА''', і, жін., діал. Завірюха, метелиця. На подвір'ї гуляє хвижа І, бурхаючи навкруги, Перемерзлі садки колише (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 62); Як заломить взимку крижі, — так і жди сліпої хвижі, так і знай: почнуть сніги (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 159). | |
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 36. | ||
+ | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" |
Версія за 13:05, 12 листопада 2017
Хвижа, -жі, ж. Вьюга, мятель. На дворі хвижа. Ном. № 6851. Під таку хвижу не одно одубіє. О. 1861. V. 72. Та се якісь люде приїхали, за хвижею і не видно. О. 1861. V. 72.
Зміст
Сучасні словники
ХВИ́ЖА, і, жін., діал. Завірюха, метелиця. На подвір'ї гуляє хвижа І, бурхаючи навкруги, Перемерзлі садки колише (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 62); Як заломить взимку крижі, — так і жди сліпої хвижі, так і знай: почнуть сніги (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 159).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 36.