Відмінності між версіями «Нагнути»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''НАГНУТИ''', ну, неш, док., перех. | |
| + | |||
| + | 1. Згинаючи, нахиляти. Вітер в гаї нагинав Лозу і тополю (Тарас Шевченко, I, 1951, 153); У садку достигала соковита шпанка. Віра нагинала віти, вибираючи найспіліші (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 142); Леонід Семенович підняв руки вгору, підскочив, як заєць, вхопив гілку яблуні, нагнув її (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 121); * Образно. Від самого малечку по сей час воно [життя] його кидало.. з боку на бік, гнуло, нагинало (Панас Мирний, IV, 1955, 173). | ||
| + | |||
| + | 2. перен. Спрямовувати, навертати до чого-небудь. [Руфін:] Люцій умів себе примусити до того, до чого я себе не міг нагнути (Леся Українка, II, 1951, 507); Яке ж лихо чи розпука нагнули його до журливих струн? (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 55). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 48. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 14:35, 9 листопада 2017
Нагнути, -ся. См. Нагинати, -ся.
Зміст
Сучасні словники
НАГНУТИ, ну, неш, док., перех.
1. Згинаючи, нахиляти. Вітер в гаї нагинав Лозу і тополю (Тарас Шевченко, I, 1951, 153); У садку достигала соковита шпанка. Віра нагинала віти, вибираючи найспіліші (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 142); Леонід Семенович підняв руки вгору, підскочив, як заєць, вхопив гілку яблуні, нагнув її (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 121); * Образно. Від самого малечку по сей час воно [життя] його кидало.. з боку на бік, гнуло, нагинало (Панас Мирний, IV, 1955, 173).
2. перен. Спрямовувати, навертати до чого-небудь. [Руфін:] Люцій умів себе примусити до того, до чого я себе не міг нагнути (Леся Українка, II, 1951, 507); Яке ж лихо чи розпука нагнули його до журливих струн? (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 55).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 48.
Ілюстрації
|
|
|
|
