Відмінності між версіями «Шепоти»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''ШЕПТОТИ''', шепчуся, шепчешся, недок. Розмовляти з ким-небудь або між собою тихо, пошепки. Молодиці все шепталися між собою та нетерпеливились, що так довго нема Параскіци (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 275); — По обіді на ура Колісника! — шепталися за столом, як він вибіг у другу хату за чимсь (Панас Мирний, III, 1954, 288); — Куди нас ведуть? — шепталися в колоні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 346); | |
| + | |||
| + | // розм. Говорити, повідомляти один одному щось тихо, пошепки. І в стайні, і в майстернях, і в їдальні будуть шептатися, збиратися купками; піде гуляти новина (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 223); | ||
| + | |||
| + | // перен. Тихо шуміти, шелестіти, дзюрчати і т. ін. Шепчуться лози (Павло Грабовський, I, 1959, 72); В світанковім промінні шептався, Гомонів з колоском колосок (Терень Масенко, Степ, 1938, 10); За селом понад рікою Вітер шепчешься з лозою (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 73). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 442. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 00:37, 9 листопада 2017
Шепоти, -тів, м. 1) Пришептываніе. 2) Ябедничество, наушничество.
Зміст
Сучасні словники
ШЕПТОТИ, шепчуся, шепчешся, недок. Розмовляти з ким-небудь або між собою тихо, пошепки. Молодиці все шепталися між собою та нетерпеливились, що так довго нема Параскіци (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 275); — По обіді на ура Колісника! — шепталися за столом, як він вибіг у другу хату за чимсь (Панас Мирний, III, 1954, 288); — Куди нас ведуть? — шепталися в колоні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 346);
// розм. Говорити, повідомляти один одному щось тихо, пошепки. І в стайні, і в майстернях, і в їдальні будуть шептатися, збиратися купками; піде гуляти новина (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 223);
// перен. Тихо шуміти, шелестіти, дзюрчати і т. ін. Шепчуться лози (Павло Грабовський, I, 1959, 72); В світанковім промінні шептався, Гомонів з колоском колосок (Терень Масенко, Степ, 1938, 10); За селом понад рікою Вітер шепчешься з лозою (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 73).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 442.
Ілюстрації
|
|
|
|
