Відмінності між версіями «Розбишака»
(Створена сторінка: '''Розбишака, -ки, '''''м. ''Разбойникъ, буянъ. ''Називають мене бурлакою, а мого товариша розби...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | =Словник Бориса Грінченка= | ||
'''Розбишака, -ки, '''''м. ''Разбойникъ, буянъ. ''Називають мене бурлакою, а мого товариша розбишакою. ''Чуб. ''Яка ж ватага розбишак! ''Котл. Ен. І. 16. | '''Розбишака, -ки, '''''м. ''Разбойникъ, буянъ. ''Називають мене бурлакою, а мого товариша розбишакою. ''Чуб. ''Яка ж ватага розбишак! ''Котл. Ен. І. 16. | ||
[[Категорія:Ро]] | [[Категорія:Ро]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет інформаційних технологій та управління]] | ||
| + | =Сучасні словники= | ||
| + | ===Академічний тлумачний словник(1970-1980)=== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/rozbyshaka РОЗБИША́КА], и, розм. | ||
| + | 1. чол. Те саме, що розбійник 1. — Ой, лишенько ... бабусю.. Я з хутора... розбишаки були... всіх побили... порізали... (Панас Мирний, I, 1949, 412); Там скрізь порозламувані скрині; одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана; пух із перин, наче сніг, летить по вітру: усюди розбишаки шукали грошей, усе пороли, розкидали (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 175); [Яким:] Хоч думали розбишаки, що вбили мене, та шабля якось навскоси вдарила, тільки поранила,.. (Борис Грінченко, II, 1963, 542); * У порівняннях. — Поріже [чоловік] отут нас. Бач, який він страшний, як розбишака (Панас Мирний, I, 1954, 274); | ||
| + | // Уживається як лайливе слово. — Став бурмистер їх докоряти, злодіяками, розбишаками взивати (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 176); | ||
| + | // перен. Той, хто чинить насильство над ким-небудь, пригноблює когось. Була вона грозою для розбишак, німецьких [фашистських] загарбників, ота білявенька, чи, може, чорнява, а то й русява дівчинка (Остап Вишня, I, 1956, 326); Треба знов було йти [в ліс]. Звісно, треба... Та як? Хлопець в хаті і жінка недужа, І не вкритись ніде від отих розбишак [фашистів], І женуть на роботу, і стужа... (Леонід Первомайський, II, 1958, 279). | ||
| + | 2. чол. і жін. Той, хто любить бешкетувати, пустувати. Пригадався Артем — малим хлопцем. Отакий і ріс при батькові — завзятий, цікавий до всього, добрий та ласкавий, тільки розбишака великий. Скільки доводилось батькам вислухувати скарг на нього (Андрій Головко, II, 1957, 507); Поміж них [хлопців] розбишака Зінько — завжди жовторотими пташатами набито кишені в нього (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 13); З сумовитим усміхом простягнула волошки Марисі: — Це вам... За те, що клопочетесь моїм розбишакою... (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 157); — Ну скажи мені, що з тебе вийде, з розбишаки такої? — запитувала Ірина Михайлівна (В ім'я Вітчизни, 1954, 7); | ||
| + | // перен. Той, що б'ється (про птахів). Стріла [ворона] півня Розбишаку — Пісняра — І чкурнула, Дременула Із двора (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 67); Горобці оглушливо цвірінчали, радіючи сонячному дню.. — Х-у-р-р-р! — І зграя сірих розбишак з цвірінчанням знялася в повітря (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 74). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 609. | ||
| + | ===Український тлумачний словник=== | ||
| + | [https://ukrainian_explanatory.academic.ru/153417/%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B8%D1%88%D0%B0%D0%BA%D0%B0 розбишака] | ||
| + | -и, розм. | ||
| + | 1) ч. Те саме, що розбійник 1). || Уживається як лайливе слово. || перен. Той, хто чинить насильство над ким-небудь, пригноблює когось. | ||
| + | 2) ч. і ж. Той, хто любить бешкетувати, пустувати. || перен. Той, що б'ється (про птахів). | ||
| + | ===Синоніми.укр=== | ||
| + | Слово [https://xn--h1aaldafs6o.xn--j1amh/%D0%A0/%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B1%D0%B8%D1%88%D0%B0%D0%BA%D0%B0 розбишака] має наступні синоніми: | ||
| + | |||
| + | розбійник грабіжник розбіяка бандит харциз (малий) задерій шибеник шибайголова с. бешкетник паливода гайдабура | ||
| + | =Ілюстрації= | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:bZFoZ-1XmNw.jpg|x150px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:ozornik.jpg|x150px]] | ||
Версія за 18:26, 8 листопада 2017
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Розбишака, -ки, м. Разбойникъ, буянъ. Називають мене бурлакою, а мого товариша розбишакою. Чуб. Яка ж ватага розбишак! Котл. Ен. І. 16.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник(1970-1980)
РОЗБИША́КА, и, розм. 1. чол. Те саме, що розбійник 1. — Ой, лишенько ... бабусю.. Я з хутора... розбишаки були... всіх побили... порізали... (Панас Мирний, I, 1949, 412); Там скрізь порозламувані скрині; одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана; пух із перин, наче сніг, летить по вітру: усюди розбишаки шукали грошей, усе пороли, розкидали (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 175); [Яким:] Хоч думали розбишаки, що вбили мене, та шабля якось навскоси вдарила, тільки поранила,.. (Борис Грінченко, II, 1963, 542); * У порівняннях. — Поріже [чоловік] отут нас. Бач, який він страшний, як розбишака (Панас Мирний, I, 1954, 274); // Уживається як лайливе слово. — Став бурмистер їх докоряти, злодіяками, розбишаками взивати (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 176); // перен. Той, хто чинить насильство над ким-небудь, пригноблює когось. Була вона грозою для розбишак, німецьких [фашистських] загарбників, ота білявенька, чи, може, чорнява, а то й русява дівчинка (Остап Вишня, I, 1956, 326); Треба знов було йти [в ліс]. Звісно, треба... Та як? Хлопець в хаті і жінка недужа, І не вкритись ніде від отих розбишак [фашистів], І женуть на роботу, і стужа... (Леонід Первомайський, II, 1958, 279). 2. чол. і жін. Той, хто любить бешкетувати, пустувати. Пригадався Артем — малим хлопцем. Отакий і ріс при батькові — завзятий, цікавий до всього, добрий та ласкавий, тільки розбишака великий. Скільки доводилось батькам вислухувати скарг на нього (Андрій Головко, II, 1957, 507); Поміж них [хлопців] розбишака Зінько — завжди жовторотими пташатами набито кишені в нього (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 13); З сумовитим усміхом простягнула волошки Марисі: — Це вам... За те, що клопочетесь моїм розбишакою... (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 157); — Ну скажи мені, що з тебе вийде, з розбишаки такої? — запитувала Ірина Михайлівна (В ім'я Вітчизни, 1954, 7); // перен. Той, що б'ється (про птахів). Стріла [ворона] півня Розбишаку — Пісняра — І чкурнула, Дременула Із двора (Григорій Бойко, Ростіть.., 1959, 67); Горобці оглушливо цвірінчали, радіючи сонячному дню.. — Х-у-р-р-р! — І зграя сірих розбишак з цвірінчанням знялася в повітря (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 74). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 609.
Український тлумачний словник
розбишака -и, розм. 1) ч. Те саме, що розбійник 1). || Уживається як лайливе слово. || перен. Той, хто чинить насильство над ким-небудь, пригноблює когось. 2) ч. і ж. Той, хто любить бешкетувати, пустувати. || перен. Той, що б'ється (про птахів).
Синоніми.укр
Слово розбишака має наступні синоніми:
розбійник грабіжник розбіяка бандит харциз (малий) задерій шибеник шибайголова с. бешкетник паливода гайдабура
Ілюстрації
|
|
