Відмінності між версіями «Розлогий»
(Створена сторінка: '''Розло́гий, -а, -е. '''1) Просторный, широкій. ''Од Дударів до Чернишів дорога розлога. ''Чуб. V. ...) |
|||
| (не показані 5 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Розло́гий, -а, -е. '''1) Просторный, широкій. ''Од Дударів до Чернишів дорога розлога. ''Чуб. V. 199. 2) О рвѣ, рѣкѣ: съ отлогими берегами. 3) Раскидистый (о деревьяхъ). 4) О рогахъ: расходящійся въ разныя стороны. Рудч. Чп. 255. | '''Розло́гий, -а, -е. '''1) Просторный, широкій. ''Од Дударів до Чернишів дорога розлога. ''Чуб. V. 199. 2) О рвѣ, рѣкѣ: съ отлогими берегами. 3) Раскидистый (о деревьяхъ). 4) О рогахъ: расходящійся въ разныя стороны. Рудч. Чп. 255. | ||
[[Категорія:Ро]] | [[Категорія:Ро]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | '''РОЗЛО́ГИЙ''', а, е. | ||
| + | |||
| + | 1. Який розкинувся на великій площі, обіймає великий простір. Росте-зростає, як рута зелена, буйна пшениця й хвилюється на вітрі молодим колосом по розлогому полю ... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 106); За Дніпром, повиті сизою ранковою димкою, мріли розлогі українські степи (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 149); | ||
| + | |||
| + | // Великий, просторий. На розлогому возі в Оленчука лежать двоє: матрос з розтрощеним плечем, другий — зовсім хлопчик (Олесь Гончар, II, 1959, 121). | ||
| + | |||
| + | 2. Який має широко розкинуте гілля (про дерева, кущі і т. ін.); крислатий, гіллястий. Високі і розлогі старі дуби стояли нерухомо (Осип Маковей, Вибр., 1956, 565); Я покинув хату любки І ступаю тихо вниз Серед сутінку нічного У густий, розлогий ліс (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 67); | ||
| + | |||
| + | // Який буйно розрісся, широко розкинувся в боки (про гілля, листя). Яблуня пригадала їй любу розмову з милим і ті щасливі хвилі життя, що перейшли тут, під цим розлогим гіллям (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 52); Полудневий вітер налітав з поля, розгойдував старе розлоге гілля (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 6); | ||
| + | |||
| + | // Який широко розходиться в боки. Посідали [діти] коло волів і милувались розлогими велетенськими рогами цієї розумної, з добрими і трошки сумними очима, худоби (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 130); | ||
| + | |||
| + | // перен. Міцної будови тіла; кремезний. Петро добирав собі підручних таких самих, як і він, високих, розлогих у плечах, крутогрудих (Павло Загребельний, Спека, 1961, 66). | ||
| + | |||
| + | 3. перен. Який звучить вільно, рівно, невимушено. Ідучи мимо вікон, завів [Кирило] козацьку пісню повним да розлогим голосом (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 135); Пісня розлога Сум навіва (Павло Грабовський, I, 1959, 73); | ||
| + | |||
| + | // Який розноситься на далеку відстань. Верхами сосон шум іде розлогий (Микола Зеров, Вибр., 1966, 55); Вдарив грім. Він був такий дужий, що камінь затремтів і ящірка зникла з нього раніше, ніж затихла на урвищах розлога луна (Олесь Донченко, II, 1956, 288); | ||
| + | |||
| + | // Плавний, повільний, без різких переходів і змін. У «Лісовій пісні» .. Леся Українка досягла вершин поетичної майстерності. Вона використовує найрізноманітніші ритми — від плавного, розлогого, що відповідає характеру розповіді, до прискореного (Історія української літератури, I, 1954, 670). | ||
| + | |||
| + | 4. Який, поступово знижуючись, не має крутих схилів (про рельєф місцевості); пологий. — От там на розлогій долині, нанизу, коло Либеді, й моя господа (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 307); Сніжинки, наче самоцвіти, Горять в розлогому яру, І пряжу тчуть пухнасті віти, І клен стріляє у бору (Михайло Стельмах, V, 1963, 109). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 728. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/Rozloghyj | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 14:02, 6 листопада 2017
Розло́гий, -а, -е. 1) Просторный, широкій. Од Дударів до Чернишів дорога розлога. Чуб. V. 199. 2) О рвѣ, рѣкѣ: съ отлогими берегами. 3) Раскидистый (о деревьяхъ). 4) О рогахъ: расходящійся въ разныя стороны. Рудч. Чп. 255.
Зміст
Сучасні словники
РОЗЛО́ГИЙ, а, е.
1. Який розкинувся на великій площі, обіймає великий простір. Росте-зростає, як рута зелена, буйна пшениця й хвилюється на вітрі молодим колосом по розлогому полю ... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 106); За Дніпром, повиті сизою ранковою димкою, мріли розлогі українські степи (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 149);
// Великий, просторий. На розлогому возі в Оленчука лежать двоє: матрос з розтрощеним плечем, другий — зовсім хлопчик (Олесь Гончар, II, 1959, 121).
2. Який має широко розкинуте гілля (про дерева, кущі і т. ін.); крислатий, гіллястий. Високі і розлогі старі дуби стояли нерухомо (Осип Маковей, Вибр., 1956, 565); Я покинув хату любки І ступаю тихо вниз Серед сутінку нічного У густий, розлогий ліс (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 67);
// Який буйно розрісся, широко розкинувся в боки (про гілля, листя). Яблуня пригадала їй любу розмову з милим і ті щасливі хвилі життя, що перейшли тут, під цим розлогим гіллям (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 52); Полудневий вітер налітав з поля, розгойдував старе розлоге гілля (Анатолій Шиян, Вибр., 1947, 6);
// Який широко розходиться в боки. Посідали [діти] коло волів і милувались розлогими велетенськими рогами цієї розумної, з добрими і трошки сумними очима, худоби (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 130);
// перен. Міцної будови тіла; кремезний. Петро добирав собі підручних таких самих, як і він, високих, розлогих у плечах, крутогрудих (Павло Загребельний, Спека, 1961, 66).
3. перен. Який звучить вільно, рівно, невимушено. Ідучи мимо вікон, завів [Кирило] козацьку пісню повним да розлогим голосом (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 135); Пісня розлога Сум навіва (Павло Грабовський, I, 1959, 73);
// Який розноситься на далеку відстань. Верхами сосон шум іде розлогий (Микола Зеров, Вибр., 1966, 55); Вдарив грім. Він був такий дужий, що камінь затремтів і ящірка зникла з нього раніше, ніж затихла на урвищах розлога луна (Олесь Донченко, II, 1956, 288);
// Плавний, повільний, без різких переходів і змін. У «Лісовій пісні» .. Леся Українка досягла вершин поетичної майстерності. Вона використовує найрізноманітніші ритми — від плавного, розлогого, що відповідає характеру розповіді, до прискореного (Історія української літератури, I, 1954, 670).
4. Який, поступово знижуючись, не має крутих схилів (про рельєф місцевості); пологий. — От там на розлогій долині, нанизу, коло Либеді, й моя господа (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 307); Сніжинки, наче самоцвіти, Горять в розлогому яру, І пряжу тчуть пухнасті віти, І клен стріляє у бору (Михайло Стельмах, V, 1963, 109).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 728.
Ілюстрації
|
|
|
|
