Відмінності між версіями «Вилки»
(Створена сторінка: '''Вилки, -лок, '''''мн. ''Вилка. Шух. І. 291. См. '''Виделка. ''' Категорія:Ви) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| (не показано 5 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Вилки, -лок, '''''мн. ''Вилка. Шух. І. 291. См. '''Виделка. ''' | '''Вилки, -лок, '''''мн. ''Вилка. Шух. І. 291. См. '''Виделка. ''' | ||
[[Категорія:Ви]] | [[Категорія:Ви]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | '''ВИЛКИ''', -a, жін. | ||
| + | |||
| + | 1. Те саме, що виделка. В салоні пані Олімпії говір, брязкіт вилок та ножів об тарілки (Іван Франко, VII, 1951, 95); Тарілки, ножі й вилки загарчали, як собаки, аж підскочили (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 166). | ||
| + | |||
| + | 2. техн. Деталь механізму, приладу, яка має роздвоєний кінець. Проскуров похитав головою і вийняв вилку штепселя (Іван Ле, Право.., 1957, 167). | ||
| + | |||
| + | 3. військ. Сукупність двох прицілів, з яких один дає недоліт, а другий — переліт снарядів, мін і т. ін. щодо цілі для наступного уточнення удару. На дорозі знявся кущ полум'я, і грімкий вибух кинув усіх на дно кузова.. — Петя, у вилку бере, — закричав до шофера моряк, і машина вискочила з рову на повнім газу (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 121). | ||
| + | |||
| + | 4. Положення в шаховій грі, коли одна фігура загрожує одночасно двом або кільком фігурам. | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 424.Коментарі (0) | ||
| + | ВИЛКИ, вилок, мн. Зменш. до вила. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь (Номис, 1864, № 440); Вогкий гній розкидали по полю, Гноєм пахнуть і руки, й вилка (Максим Рильський, I, 1956, 97); Троє людей, уперши держална вилок у животи, штовхали поперед себе купу соломи до скирти (Юрій Яновський, Мир, 1956, 103). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 424. | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vulku.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vulku1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vulku2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Vulku3.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | http://sum.in.ua/s/vylka | ||
| + | |||
| + | ==Зовнішні посилання== | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет здоров’я, фізичного виховання і спорту]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
Поточна версія на 20:03, 1 листопада 2017
Вилки, -лок, мн. Вилка. Шух. І. 291. См. Виделка.
Зміст
Сучасні словники
ВИЛКИ, -a, жін.
1. Те саме, що виделка. В салоні пані Олімпії говір, брязкіт вилок та ножів об тарілки (Іван Франко, VII, 1951, 95); Тарілки, ножі й вилки загарчали, як собаки, аж підскочили (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 166).
2. техн. Деталь механізму, приладу, яка має роздвоєний кінець. Проскуров похитав головою і вийняв вилку штепселя (Іван Ле, Право.., 1957, 167).
3. військ. Сукупність двох прицілів, з яких один дає недоліт, а другий — переліт снарядів, мін і т. ін. щодо цілі для наступного уточнення удару. На дорозі знявся кущ полум'я, і грімкий вибух кинув усіх на дно кузова.. — Петя, у вилку бере, — закричав до шофера моряк, і машина вискочила з рову на повнім газу (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 121).
4. Положення в шаховій грі, коли одна фігура загрожує одночасно двом або кільком фігурам. Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 424.Коментарі (0) ВИЛКИ, вилок, мн. Зменш. до вила. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь (Номис, 1864, № 440); Вогкий гній розкидали по полю, Гноєм пахнуть і руки, й вилка (Максим Рильський, I, 1956, 97); Троє людей, уперши держална вилок у животи, штовхали поперед себе купу соломи до скирти (Юрій Яновський, Мир, 1956, 103).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 424.
Ілюстрації
|
|
|
|
