Відмінності між версіями «Збаня»
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
Дзбани на жердинах плоту — одна зі складових образу типової східноукраїнської і південноросійської оселі XIX—XX ст. | Дзбани на жердинах плоту — одна зі складових образу типової східноукраїнської і південноросійської оселі XIX—XX ст. | ||
==Приказки, мовні звороти== | ==Приказки, мовні звороти== | ||
| − | До пори жбан воду носить | + | #До пори жбан воду носить |
| − | До часу збан воду носить та людей пити просить | + | #До часу збан воду носить та людей пити просить |
| − | Доти збанок воду носить, доки йому вухо не урветься | + | #Доти збанок воду носить, доки йому вухо не урветься |
| − | Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан | + | #Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан |
Версія за 18:01, 25 жовтня 2017
Збаня́, -ня́ти, с. 1) Маленькій жбанъ. Ум. Збанятко. Каменец. у. 2) мн. Раст. Campanula ranunculoides. Вх. Пч. 1. 9.
ЗБАНЯ́, я́ти, с., діал. Невеликий дзбан. * У порівн. Молодиця, молодая. Тлуста, уродлива; Груди білі — як збанята; Сама чорнобрива (Рудан., Тв., 1956, 125).
Дзбан
Дзбан, джбан, розм. жбан (біл. гладыш, збан, горлач, русин. кантув) — глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу. Має округлу у нижній частині форму і циліндричний верх, може мати ручку-вушко (такі посудини частіше називають глеками). Діалектна назва — «збан» («збанок», «збанка»), у Київській Русі аналогічні посудини відомі як «корчага».
Слово джбан походить від прасл. *čьbanъ, пов'язаного з *kubъ («кубок», «келих»). Варіант дзбан запозичено з польської мови — від пол. dzban (< czban).
Дзбани на жердинах плоту — одна зі складових образу типової східноукраїнської і південноросійської оселі XIX—XX ст.
Приказки, мовні звороти
#До пори жбан воду носить #До часу збан воду носить та людей пити просить #Доти збанок воду носить, доки йому вухо не урветься #Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан
