Відмінності між версіями «Свічник»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Св]] | [[Категорія:Св]] | ||
| − | == | + | == <big>'''Тлумачення у сучасних словниках'''</big> == |
'''Академічний тлумачний словник''' | '''Академічний тлумачний словник''' | ||
| Рядок 15: | Рядок 15: | ||
свічник - іменник, чоловічий рід, неістота, II відміна | свічник - іменник, чоловічий рід, неістота, II відміна | ||
| + | {| class="wikitable" | ||
| + | |- | ||
| + | ! ВІДМІНОК !! ОДНИНА !! МНОЖИНА | ||
| + | |- | ||
| + | | Називний || свічник || свічники | ||
| + | |- | ||
| + | | Родовий || свічника || свічників | ||
| + | |- | ||
| + | | Давальний || свічникові, свічнику || свічникам | ||
| + | |- | ||
| + | | Знахідний || свічник || свічники | ||
| + | |- | ||
| + | | Орудний || свічником || свічниками | ||
| + | |- | ||
| + | | Місцевий || на/у свічнику || на/у свічниках | ||
| + | |- | ||
| + | | Кличний || свічнику || свічники | ||
| + | |} | ||
'''УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) | '''УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) | ||
| Рядок 51: | Рядок 69: | ||
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Канделябр | https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Канделябр | ||
| + | == <big>'''Джерела'''</big> == | ||
| + | |||
| + | 1). Академічний тлумачний словник | ||
| + | |||
| + | 2). Орфографічний словник української мови | ||
| + | |||
| + | 3). УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) | ||
| + | |||
| + | 4). СЦОТ (Словник церковно-обрядової термінології) | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
Версія за 17:04, 25 жовтня 2017
Свічник, -ка, м. 1) Подсвѣчникъ. Засвітивши свічку, не ставлять під посудину, а на свічнику. Єв. Мт. V. 15. 2) Насѣк. = Світун. Вх. Пч. І. 6.
Тлумачення у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник
СВІЧНИ́К, а, чол. Підставка для свічки або свічок. В далекому кінці каплиці сяв престол, обставлений срібними та золотими свічниками (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 16); На столі.. блимали в свічниках свічки (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 151). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 98.
Орфографічний словник української мови
свічник - іменник, чоловічий рід, неістота, II відміна
| ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
|---|---|---|
| Називний | свічник | свічники |
| Родовий | свічника | свічників |
| Давальний | свічникові, свічнику | свічникам |
| Знахідний | свічник | свічники |
| Орудний | свічником | свічниками |
| Місцевий | на/у свічнику | на/у свічниках |
| Кличний | свічнику | свічники |
УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
СВІЧНИК твір декоративно-ужиткового мистецтва, призначений для закріплення свічок, якими освітлюють інтер'єр; може бути напольним, настільним (канделябр) або підвісним (люстра), на одну чи більше свічок.
Словник синонімів Караванського
СВІЧНИК підсвічник, (під ряд свічок) канделябр.
СЦОТ (Словник церковно-обрядової термінології)
СВІЧНИК 1. і підсвічник Підставка для свічки чи свічок;
2. Церковний світильник, що являє собою підставку зі свічкою чи свічками; кандило
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
свічник -а, ч. Підставка для свічки або свічок; канделябр.
Ілюстрації
Див. також
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Свічник
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Канделябр
Джерела
1). Академічний тлумачний словник
2). Орфографічний словник української мови
3). УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
4). СЦОТ (Словник церковно-обрядової термінології)
