Відмінності між версіями «Вигук»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Ви́гук, -ку, '''''м. ''Крикъ, выкрикъ. ''Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчи...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ви́гук, -ку, '''''м. ''Крикъ, выкрикъ. ''Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. ''МВ. ІІІ. 56, 130. | '''Ви́гук, -ку, '''''м. ''Крикъ, выкрикъ. ''Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. ''МВ. ІІІ. 56, 130. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | '''ВИ́ГУК''', у, чол. | ||
| + | |||
| + | 1. Голосно викрикнуте, вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття. Вона [сусідка] трохи спізнилась... — Як! знову вона? — скрикнула Марта. Однак їй зараз стало досадно за вигук (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 292); Їхні голоси перекрив дружний вигук «Ура!» (Петро Панч, В дорозі, 1959, 139); Після вигуків здивування запанувала глибока тиша (Олесь Донченко, III, 1956, 18). | ||
| + | |||
| + | 2. лінгв. Незмінна частина мови, яка служить для безпосереднього виявлення почуттів і вольових виявів. | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 380. | ||
[[Категорія:Ви]] | [[Категорія:Ви]] | ||
Версія за 00:02, 20 грудня 2016
Ви́гук, -ку, м. Крикъ, выкрикъ. Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. МВ. ІІІ. 56, 130.
ВИ́ГУК, у, чол.
1. Голосно викрикнуте, вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття. Вона [сусідка] трохи спізнилась... — Як! знову вона? — скрикнула Марта. Однак їй зараз стало досадно за вигук (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 292); Їхні голоси перекрив дружний вигук «Ура!» (Петро Панч, В дорозі, 1959, 139); Після вигуків здивування запанувала глибока тиша (Олесь Донченко, III, 1956, 18).
2. лінгв. Незмінна частина мови, яка служить для безпосереднього виявлення почуттів і вольових виявів.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 380.
