Відмінності між версіями «Юга»
(→[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG}) |
|||
| (не показані 3 проміжні версії цього учасника) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
=Сучасні словники= | =Сучасні словники= | ||
| − | =[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)= | + | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== |
ЮГА́, и, жін. | ЮГА́, и, жін. | ||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
// Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 342). | // Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 342). | ||
| − | =[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG= | + | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG}]=== |
ЮГА́, и́, ж. | ЮГА́, и́, ж. | ||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна… (Черн., Поезії, 1959, 94); // Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 342). | 2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна… (Черн., Поезії, 1959, 94); // Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 342). | ||
| − | =[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»] | + | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]=== |
Юга, -ги, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга це Петро вівці жене. Мнж. 157. | Юга, -ги, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга це Петро вівці жене. Мнж. 157. | ||
| Рядок 32: | Рядок 32: | ||
Юґа (деванагарі: युग) — назва епохи або ери в рамках концепції чотирьох епох в індійській філосософії. | Юґа (деванагарі: युग) — назва епохи або ери в рамках концепції чотирьох епох в індійській філосософії. | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Поточна версія на 20:46, 6 грудня 2016
Юга, -ги, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга це Петро вівці жене. Мнж. 157. У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, чи не горить де село, або що. Черк. у.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЮГА́, и, жін.
1. Те саме, що імла. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Іван Манжура, Тв., 1955, 72); Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 115); Навкруги весь степ як у тумані од юги (Андрій Головко, II, 1957, 224).
2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна...(Микола Чернявський, Поезії, 1959, 94); // Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 342).
УКРЛІТ.ORG}
ЮГА́, и́, ж.
1. Те саме, що імла́. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Манж., Тв., 1955, 72); Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дн. Чайка, Тв., 1960, 115); Навкруги весь степ як у тумані од юги (Головко, II, 1957, 224). 2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна… (Черн., Поезії, 1959, 94); // Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 342).
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO=«Словники України on-line»
Юга, -ги, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга це Петро вівці жене. Мнж. 157. У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, чи не горить де село, або що. Черк. у.
Словари и энциклопедии на Академике
Юга — іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири юги … Орфографічний словник української мови
Матеріал з Вікіпедії
Юґа (деванагарі: युग) — назва епохи або ери в рамках концепції чотирьох епох в індійській філосософії.
