Відмінності між версіями «Заїкатися»
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/zajikatysja '''Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)'''] | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | ЗАЇКАТИСЯ, аюся, аєшся і ЗАЇКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАЇКНУТИСЯ, нуся, нешся, док. | ||
| + | |||
| + | 1. тільки недок. Мати ваду у вимові — заїкання. Галя заїкалася і завжди соромилася цього (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 59); | ||
| + | Вантажник Григорій трохи заїкувався, коли говорив: йому трудно давалася літера «а» (Юрій Смолич, V, 1959, 34); | ||
| + | // Говорити, зупиняючись, мимоволі повторюючи окремі звуки, з труднощами добираючи слова (від хвилювання, раптового потрясіння і т. ін.). Встав Федько і заїкаючись промовив: — Я... я хотів сказати, що сьогодні читали аж дві молитви... (Олесь Донченко, VI, 1957, 516); Страшко, помітивши Лебедя, розвів руками і навіть заїкатись почав від захоплення: — О, і-в-ви тут? П-п-риємно бачити. Д-дуже п-приємно! (Яків Баш, Надія, 1960, 63). | ||
| + | |||
| + | 2. тільки док. Почавши говорити, раптово спинитися, затнутися на півслові. — Ти здалеку? — Алі здригнувся.. Фатьма стояла під деревом, а тінь од нього вкривала Алі. Він спаленів і заїкнувся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 397); Дівчина, навіть не заїкнувшись, точно назвала по латині діагноз ушкодження (Василь Кучер, Голод, 1961, 53). | ||
| + | |||
| + | 3. Починати розмову про що-небудь, натякати на щось. [Марися:] Віддайте мене за Миколу. [Мартин:] Світ навиворіт. Панночці — мужика забажалось!.. Не смій мені про це й заїкаться! (Карпенко-Карий, I, 1960, 346); Коли мати заїкнулась, що доведеться, мабуть, Іванові кидати школу, бо без батька яке там вчення, — Гаврилик аж спалахнув (Петро Колесник, Терен.., 1959, 21). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%97%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F '''Вікіпедія'''] | ||
| + | |||
| + | '''Заїкання''' — вада мовлення, що виявляється у мимовільному повторенні окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродному розтягуванні звуків або блоках мовчання, протягом яких людина, що заїкається, не може вимовити звук. Ймовірно, заїкання з'явилося практично одночасно з мовою, адже згадки про нього доходять до нас з якнайдавніших часів. За свідченнями заїкалися: єгипетські фараони, перський цар Бат, можливо, пророк Мойсей (страждав якимсь дефектом мови, за описами схожими на заїкання), римський поет Вергілій та інші. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | [http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B7%D0%B0%D1%97%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F '''Публічний електронний словник української мови]''' | ||
| + | |||
| + | ЗАЇКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ЗАЇ́КУВАТИСЯ, юся, уєшся, недок., ЗАЇКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. | ||
| + | |||
| + | 1. тільки недок. Мати ваду у вимові — заїкання. Галя заїкалася і завжди соромилася цього (Хижняк, Тамара, 1959, 59); Вантажник Григорій трохи заїкувався, коли говорив: йому трудно давалася літера «а» (Смолич, V, 1959, 34); // Говорити, зупиняючись, мимоволі повторюючи окремі звуки, з труднощами добираючи слова (від хвилювання, раптового потрясіння і т. ін.). Встав Федько і заїкаючись промовив: — Я… я хотів сказати, що сьогодні читали аж дві молитви… (Донч., VI, 1957, 516); Страшко, помітивши Лебедя, розвів руками і навіть заїкатись почав від захоплення:— О, і-в-ви тут? П-п-риємно бачити. Д-дуже п-приємно! (Баш, Надія, 1960, 63). | ||
| + | |||
| + | 2. тільки док. Почавши говорити, раптово спинитися, загнутися на півслові. — Ти здалеку? — Алі здригнувся.. Фатьма стояла під деревом, а тінь од нього вкривала Алі. Він спаленів і заїкнувся (Коцюб., І, 1955, 397); Дівчина, навіть не заїкнувшись, точно назвала по латині діагноз ушкодження (Кучер, Голод, 1961, 53). | ||
| + | |||
| + | 3. Починати розмову про що-небудь, натякати на щось. [Марися:] Віддайте мене за Миколу. [Мартин:] Світ навиворіт. Панночці-мужика забажалось!.. Не смій мені про це й заїкаться! (К.-Карий, І, 1960, 346); Коли мати заїкнулась, що доведеться, мабуть, Іванові кидати школу, бо без батька яке там вчення, — Гаврилик аж спалахнув (Кол., Терен.., 1959, 21). | ||
| + | |||
| + | І не заїкну́тися про кого— що — не сказати й слова про кого-, що-небудь. Про свою справу до Артема учителька й не заїкнулася (Головко, II, 1957, 249). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Chlopchyk.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Zaikannja.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | |} | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | |||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] |
[[Категорія:Слова 2016 року]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Поточна версія на 16:51, 5 грудня 2016
Заїкатися, -каюся, -єшся, сов. в. заїкну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Заикаться, заикнуться. Аф.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) Тлумачення слова у сучасних словниках ЗАЇКАТИСЯ, аюся, аєшся і ЗАЇКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАЇКНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. тільки недок. Мати ваду у вимові — заїкання. Галя заїкалася і завжди соромилася цього (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 59); Вантажник Григорій трохи заїкувався, коли говорив: йому трудно давалася літера «а» (Юрій Смолич, V, 1959, 34); // Говорити, зупиняючись, мимоволі повторюючи окремі звуки, з труднощами добираючи слова (від хвилювання, раптового потрясіння і т. ін.). Встав Федько і заїкаючись промовив: — Я... я хотів сказати, що сьогодні читали аж дві молитви... (Олесь Донченко, VI, 1957, 516); Страшко, помітивши Лебедя, розвів руками і навіть заїкатись почав від захоплення: — О, і-в-ви тут? П-п-риємно бачити. Д-дуже п-приємно! (Яків Баш, Надія, 1960, 63).
2. тільки док. Почавши говорити, раптово спинитися, затнутися на півслові. — Ти здалеку? — Алі здригнувся.. Фатьма стояла під деревом, а тінь од нього вкривала Алі. Він спаленів і заїкнувся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 397); Дівчина, навіть не заїкнувшись, точно назвала по латині діагноз ушкодження (Василь Кучер, Голод, 1961, 53).
3. Починати розмову про що-небудь, натякати на щось. [Марися:] Віддайте мене за Миколу. [Мартин:] Світ навиворіт. Панночці — мужика забажалось!.. Не смій мені про це й заїкаться! (Карпенко-Карий, I, 1960, 346); Коли мати заїкнулась, що доведеться, мабуть, Іванові кидати школу, бо без батька яке там вчення, — Гаврилик аж спалахнув (Петро Колесник, Терен.., 1959, 21).
Заїкання — вада мовлення, що виявляється у мимовільному повторенні окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродному розтягуванні звуків або блоках мовчання, протягом яких людина, що заїкається, не може вимовити звук. Ймовірно, заїкання з'явилося практично одночасно з мовою, адже згадки про нього доходять до нас з якнайдавніших часів. За свідченнями заїкалися: єгипетські фараони, перський цар Бат, можливо, пророк Мойсей (страждав якимсь дефектом мови, за описами схожими на заїкання), римський поет Вергілій та інші.
Публічний електронний словник української мови
ЗАЇКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ЗАЇ́КУВАТИСЯ, юся, уєшся, недок., ЗАЇКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. тільки недок. Мати ваду у вимові — заїкання. Галя заїкалася і завжди соромилася цього (Хижняк, Тамара, 1959, 59); Вантажник Григорій трохи заїкувався, коли говорив: йому трудно давалася літера «а» (Смолич, V, 1959, 34); // Говорити, зупиняючись, мимоволі повторюючи окремі звуки, з труднощами добираючи слова (від хвилювання, раптового потрясіння і т. ін.). Встав Федько і заїкаючись промовив: — Я… я хотів сказати, що сьогодні читали аж дві молитви… (Донч., VI, 1957, 516); Страшко, помітивши Лебедя, розвів руками і навіть заїкатись почав від захоплення:— О, і-в-ви тут? П-п-риємно бачити. Д-дуже п-приємно! (Баш, Надія, 1960, 63).
2. тільки док. Почавши говорити, раптово спинитися, загнутися на півслові. — Ти здалеку? — Алі здригнувся.. Фатьма стояла під деревом, а тінь од нього вкривала Алі. Він спаленів і заїкнувся (Коцюб., І, 1955, 397); Дівчина, навіть не заїкнувшись, точно назвала по латині діагноз ушкодження (Кучер, Голод, 1961, 53).
3. Починати розмову про що-небудь, натякати на щось. [Марися:] Віддайте мене за Миколу. [Мартин:] Світ навиворіт. Панночці-мужика забажалось!.. Не смій мені про це й заїкаться! (К.-Карий, І, 1960, 346); Коли мати заїкнулась, що доведеться, мабуть, Іванові кидати школу, бо без батька яке там вчення, — Гаврилик аж спалахнув (Кол., Терен.., 1959, 21).
І не заїкну́тися про кого— що — не сказати й слова про кого-, що-небудь. Про свою справу до Артема учителька й не заїкнулася (Головко, II, 1957, 249).
Ілюстрації
|
|
