Відмінності між версіями «Жальце»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Жальце, -ця, '''''с. ''Ум. отъ '''жало. ''' Категорія:Жа) |
|||
| (не показано 2 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Жальце, -ця, '''''с. ''Ум. отъ '''жало. ''' | '''Жальце, -ця, '''''с. ''Ум. отъ '''жало. ''' | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/35/53398/79489.html ЖАЛЬЦЕ ]=== | ||
| + | жальце́ | ||
| + | іменник середнього роду | ||
| + | * Але: два, три, чотири жальця́ | ||
| + | ===Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 508.=== | ||
| + | ЖАЛЬЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до жа́ло́. Скоро занюхає [бджола-сторож] чужу бджолу порожню, так зараз викидає.. Тоді її голодну гостю жальцем у спину: «Не лізь, вража дочко, до чужого улія» (Март., Тв., 1954, 313); * Образно. Петро аж зіщулився від цих слів. Який же язичок у його коханої! Все життя тепер він буде відчувати його жальце (Чаб., Тече вода.., 1961, 178). | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:qqqqqqqqqq.jpg|160px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:wwwwwwwwww.jpg|140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:eeeeeeeeee.jpg|180px]] | ||
| + | |} | ||
| + | ==Див. також== | ||
| + | [https://ru.wikipedia.org/wiki/Жало Жало] | ||
[[Категорія:Жа]] | [[Категорія:Жа]] | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Поточна версія на 23:43, 4 грудня 2016
Жальце, -ця, с. Ум. отъ жало.
Зміст
Сучасні словники
ЖАЛЬЦЕ
жальце́ іменник середнього роду
- Але: два, три, чотири жальця́
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 508.
ЖАЛЬЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до жа́ло́. Скоро занюхає [бджола-сторож] чужу бджолу порожню, так зараз викидає.. Тоді її голодну гостю жальцем у спину: «Не лізь, вража дочко, до чужого улія» (Март., Тв., 1954, 313); * Образно. Петро аж зіщулився від цих слів. Який же язичок у його коханої! Все життя тепер він буде відчувати його жальце (Чаб., Тече вода.., 1961, 178).
Ілюстрації
|
|
|
