Відмінності між версіями «Півколо»
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Півколо.jpeg|x140px]] |
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Версія за 21:18, 4 грудня 2016
Зміст
Словник Грінченка
Півко́ло, -ла, с. Полукругъ. Желех.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПІВКО́ЛО, а, сер. 1. Половина кола як форма лінії. Поверхнею озера побігли широкі півкола (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 10); Ніким непомічений човен описав півколо, обходячи пароплав (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 158). 2. у знач. присл. півколом, півколами. У вигляді півкола, півкіл. Враз перед нами з'являється пірамідальна гора,.. а од неї півколом йде височенний хребет — Хамни-бурун (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 139); Коли ж півколом стали під дубами, оглянув пильно командир бійців своїх (Микола Терещенко, Ужинок, 1946, 35); Данько сіє... Мах — сюди, мах — туди, і півколами лягає в теплу розволожену землю насіннях (Олесь Гончар, II, 1959, 220).
- Помилка створення мініатюри: Помилковий параметр мініатюри
Опис1
- Помилка створення мініатюри: Помилковий параметр мініатюри
Опис2
Ілюстрації
x140px
МедіаДив. такожДодаткові даніПівколо у геометрії — одновимірне геометричне місце точок, які утворюють половину кола. Повна дуга півкола завжди дорівнює 180° (еквівалентно, {\displaystyle \pi } \pi радіанів, або півоберту). Півколо має тільки одну лінію симетрії (осьової симетрії). Інколи термін «півколо» використовують для позначення півкруга, який являє собою двовимірну геометричну фігуру з внутрішніми точками, обмежену півколом та діаметром, що з'єднує його кінці. Іноземні словникиЦікаві фактиДжерела та літератураСловник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 381. Зовнішні посилання |
