Відмінності між версіями «Юга»
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
=[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]= | =[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=[http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/ «Словники України on-line»]= | ||
| − | Юга, -ги, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга це Петро вівці жене. Мнж. 157. У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, чи не горить де село, або що. Черк. у.== | + | Юга, -ги, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга це Петро вівці жене. Мнж. 157. |
| + | У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, чи не горить де село, або що. Черк. у.== | ||
Версія за 17:44, 4 грудня 2016
Юга, -ги, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга це Петро вівці жене. Мнж. 157. У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, чи не горить де село, або що. Черк. у.
Зміст
Сучасні словники
[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЮГА́, и, жін.
1. Те саме, що імла. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Іван Манжура, Тв., 1955, 72); Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 115); Навкруги весь степ як у тумані од юги (Андрій Головко, II, 1957, 224).
2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна...(Микола Чернявський, Поезії, 1959, 94); // Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 342).
[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG
ЮГА́, и́, ж.
1. Те саме, що імла́. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Манж., Тв., 1955, 72); Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дн. Чайка, Тв., 1960, 115); Навкруги весь степ як у тумані од юги (Головко, II, 1957, 224). 2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна… (Черн., Поезії, 1959, 94); // Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 342).
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO=«Словники України on-line»
Юга, -ги, ж. Родъ сухого тумана въ жаркій лѣтній день, — кажется, будто воздухъ смѣшанъ съ голубоватымъ дымомъ. Юга це Петро вівці жене. Мнж. 157. У юзі сонце бреде. Черк. у. Як юга повів, гречка уся пропаде. Нѣжин. у. Юга йде, чи не горить де село, або що. Черк. у.==
