Відмінності між версіями «Вибій»
(Створена сторінка: '''Ви́бій, -бою, '''''м. ''1) Ухабъ. Кіев. у. См. '''вибоїна. '''2) Ямка въ земляномъ полу. ''Посеред хат...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Ви́бій, -бою, '''''м. ''1) Ухабъ. Кіев. у. См. '''вибоїна. '''2) Ямка въ земляномъ полу. ''Посеред хати вибої, повні сміття. ''Мир. ХРВ. 178. | '''Ви́бій, -бою, '''''м. ''1) Ухабъ. Кіев. у. См. '''вибоїна. '''2) Ямка въ земляномъ полу. ''Посеред хати вибої, повні сміття. ''Мир. ХРВ. 178. | ||
[[Категорія:Ви]] | [[Категорія:Ви]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | |||
| + | =[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
| + | |||
| + | ВИБІЙ 1, бою, чол. | ||
| + | 1. Заглибина, отвір, зроблені в чому-небудь ударянням. З'являлись і враз зникали глибокі темні вибої у стінах тунелю (Микола Трублаїні, III, 1956, 296). | ||
| + | |||
| + | 2. Вибите внаслідок частої їзди заглиблення, яма на дорозі. Коні мечуть копитами сніг, сани пірнають в вибоях(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 254); Де ж у тебе хоч дорога Рівна, без вибою? Де ж мені поставить ногу Поруч із тобою? (Андрій Малишко, I, 1956, 132). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 352. | ||
| + | Коментарі (0) | ||
| + | |||
| + | ВИБІЙ 2, бою, чол., гірн. Кінець гірничого виробітку, місце роботи шахтаря, яке постійно пересувається. — Працюю у вибої. Коли б ви побачили, як я навчився рубати вугілля відбійним молотком! — хвалився Юрко(Василь Кучер, Дорога.., 1958, 14). | ||
| + | = | ||
Версія за 15:17, 4 грудня 2016
Ви́бій, -бою, м. 1) Ухабъ. Кіев. у. См. вибоїна. 2) Ямка въ земляномъ полу. Посеред хати вибої, повні сміття. Мир. ХРВ. 178.
Сучасні словники
=Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВИБІЙ 1, бою, чол. 1. Заглибина, отвір, зроблені в чому-небудь ударянням. З'являлись і враз зникали глибокі темні вибої у стінах тунелю (Микола Трублаїні, III, 1956, 296).
2. Вибите внаслідок частої їзди заглиблення, яма на дорозі. Коні мечуть копитами сніг, сани пірнають в вибоях(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 254); Де ж у тебе хоч дорога Рівна, без вибою? Де ж мені поставить ногу Поруч із тобою? (Андрій Малишко, I, 1956, 132). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 352. Коментарі (0)
ВИБІЙ 2, бою, чол., гірн. Кінець гірничого виробітку, місце роботи шахтаря, яке постійно пересувається. — Працюю у вибої. Коли б ви побачили, як я навчився рубати вугілля відбійним молотком! — хвалився Юрко(Василь Кучер, Дорога.., 1958, 14). =
