Відмінності між версіями «Велетенський»

Поточна версія на 21:55, 30 листопада 2016

Велетенський, -а, -е. Исполинскій, гигантскій. Уман. І. 68.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ, а, е. 1. Дуже великий за розмірами, силою прояву і т. ін. Це була людина велетенських розмірів, з могутньо розвиненим важким тілом (Іван Микитенко, II, 1957, 499); Тоді Коловратський набрав повні легені повітря і раптом гримнув на повну силу своєї велетенської горлянки (Юрій Смолич, II, 1958, 37); Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 223); Робітники приносили дивні, хвилюючі чутки про нові велетенські заводи (Олесь Донченко, II, 1956, 9); Велетенської сили грім звалився на море, і здавалося, буря завмерла від тієї сили (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 57). 2. перен. Сповнений чогось надзвичайного, що вимагає для свого здійснення величезних зусиль, мужності і т. ін. Може вмерти і людина і розсипатись на порох — та горітиме на зорях велетенське її діло! (Юрій Яновський, V, 1959, 39); Велетенські бачу цілі я На обріях світів (Максим Рильський, I, 1956, 127). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 317.

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Клітоцибе величезний найбільша собака у світі

Синоніми

ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙпідсил.,ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙпідсил.,ПРЕВЕЛИ́КИЙпідсил.,МОГУ́ТНІЙпідсил.,КОЛОСА́ЛЬНИЙпідсил.,ГРАНДІО́ЗНИЙпідсил.,ТИТАНІ́ЧНИЙпідсил.,ШАЛЕ́НИЙпідсил.,МАСШТА́БНИЙ, НЕСВІ́ТСЬКИЙрідше, підсил., ГОМЕРИ́ЧНИЙрідко,НЕСОСВІТЕ́ННИЙрозм. підсил.Всі підняли великий крик (І. Котляревський); Спека була чимала (Леся Українка); Далеко в зеленому степу лунає дужий баритон вівчара (І. Нечуй-Левицький); В голові гуло. А в усьому тілі відчувалася важка, незвична втома (В. Козаченко); Скинення царя і самодержавства ми.. зустріли з величезною стихійною радістю (О. Довженко); Владна зламати вона [Кіпріда] велетенську потугу героїв (М. Зеров); Тепер прийняла вона Оксану з превеликою радістю (Л. Яновська); З-під гарби чулося могутнє хропіння (Григорій Тютюнник); Силою колосального напруження я вихоплюю свого револьвера і починаю цілитись (П. Колесник); І всі ці великі нещастя [голод, неосвіченість, тиранія тощо в дореволюційній Росії] величезні, колосальні, грандіозні (Леся Українка); Титанічна працездатність людини; Вирушали удосвіта, холодком, поки не було ще отієї шаленої спеки (І. Муратов); У ньому [романі Тихого "Рахунок за сонце"] нема масштабного зображення подій (з журналу); На той несвітський крик миттю прибігли слуги баронеси (Леся Українка); На.. слова Божка зала вибухає гомеричним реготом (Т. Масенко); В несосвітеннім сум’ятті Вперед ми рвались без ваги (переклад М. Лукаша). - Пор. 1. винятко́вий, 1. надзвича́йний, 1. необме́жений, 1. необме́жений, несказа́нний.

Цікаві факти

Найбільша тварина на планеті

Синій кит є можливо найбільшою за масою відомою твариною, яка коли-небудь жила на Землі, і найбільшою і за масою, і по довжині за останні 90 мільйонів років. Але він дивує не лише своїми розмірами, сама будова його тіла, його кістки і жир, знаменитий китовий вус і дихало - все є незвичайним і цікавим. Тож давайте познайомимось ближче з цими граціозними гігантами.

А допоможе нам в цьому інтерактивна інфографіка, створена National Geographic. В ній ви можете поміряти довжину синього кита "в горбатих китах", "в танках" і інших незвичних одиницях вимірювання, як колись, в старому радянському мультфільмі, міряли удава в папугах.

Також можна зважити синього кита, дізнатись багато цікавого з його анатомії, поведінки (про його режим харчування, про те, як сині кити спілкуються, мігрують, розмножуються) і дізнатись про те, що загрожує життю цієї дивовижної тварини.

Користуючись інтерактивною інфографікою, звертайте увагу на мініатюрного синього кита в правому верхньому кутку - це індикатор завантаження тієї чи іншої частини програми. Доки він не зникне, краще не робити ніяких дій.

Анатомія

Хвостовий плавець. Коли кит пірнає, його здвоєний хвостовий плавець залишає "плавцевий слід" – гладеньку, припідняту, округлу пляму на поверхні води. Плавцеві сліди синіх китів великі і довгочасні завдяки силі, яку вони прикладають при глибокому зануренні. Цей слід може триматись на поверхні океану ще довго після того, як сам кит пірне.

Цікавий факт: Хвостовий плавець синього кита може бути шириною з футбольні ворота.

Шкіра. Як відбитки пальців у людини, розміщення і форма плям на шкірі кожного синього кита унікальні, тому за ними можна відрізнити одного кита від іншого. Часто шкіра синіх китів блідого блакитно-сірого кольору, іноді вона сріблясто-сіра а інколи більш темна, залежно від освітлення. Нижня частина кита зазвичай світліша, сіра або біла.

Цікавий факт: Синього кита можна ідентифікувати за розміщенням і формою плям на шкірі.

Хребет. Хребет у синього кита дуже гнучкий у вертикальній площині, але практично не гнучкий в горизонтальній площині, тому, коли синій кит їсть, він часто крениться на бік для того, щоб робити різкі повороти в зграях криля.

Цікавий факт: Дорослий кит може бути в два рази довшим за міський автобус.

Серце. Серце дорослого синього кита може важити близько 2000 фунтів (900 кілограмів). Воно б'ється лише один раз на кожні десять секунд і це биття може бути зафіксоване на відстані двох миль (трьох кілометрів). Крім цього, сині кити мають таку велику аорту (основну кровоносну судину), що в неї може пролізти людина.

Цікавий факт: Серце синього кита розміром з Mini Cooper.

Легені. Сині кити проводять майже все своє життя під водою, а на поверхню спливають досить рідко і всього на кілька секунд, щоб заповнити свої величезні легені повітрям. З кожним потужним подихом через дихало, кит обмінює від 80 до 90 відсотків повітря в легенях, на відміну від людини, яка обмінює лише від 10 до 15 відсотків повітря.

Цікавий факт: Легені синіх китів розміром з шафу.

Вуха. У синіх китів, як вважають, прекрасний слух, який допомагає їм орієнтуватися в темряві океану. Вік синього кита можна оцінити після його смерті шляхом вивчення воскоподібної пробки в його вусі. Певна кількість шарів додаються до цієї пробки кожного року. Вчені підрахували, що середня тривалість життя блакитних китів складає від 80 до 90 років.

Цікавий факт: Один синій кит, як вважають, дожив до 110 років.

Очі. Очі синього кита дуже малі по відношенню до його масивного тіла, кожне його око розміром з грейпфрут. Вважають що вони мають поганий зір, але насправді про це мало що відомо.

Цікавий факт: У синіх китів відсутні слізні залози та вії.

Язик. Харчуючись, синій кит робить величезний ковток води, в якій плаває криль. Потім кит фільтрує воду натискаючи величезним язиком вперед і стискаючи горло. Криль потрапляє в китовий вус, який прикріплений до верхньої щелепи кита. Язик синього кита важить як слон.

Цікавий факт: В горлі синього кита може вміститись 100 людей.

Дихало. Дихало синього кита схоже на величезну пару ніздрів, яка достатньо велика для того, щоб в неї проліз малюк. Коли кит на поверхні води, він видихає і потім вдихає таку кількість повітря, що ним можна заповнити фургон. І це всього за 1,5 секунди. Фонтан з дихала синього кита може вистрілювати на 30 футів (9 метрів) в повітря. Від такого сильного «пострілу» може виникати громовий звук, чутний за декілька миль.

Цікавий факт: Фонтан з дихала синього кита може бути висотою в три поверхи.

Складки на горлі. Багато видів вусатих китів, у тому числі і синій кит, мають на горлі складки, які дозволяють киту розширити цю частину свого тіла на подобі великої сумки. Таке розширення дозволяє киту ковтнути набагато більший об’єм криля, який потім фільтрується через китовий вус. Поки горло розширене, плавати киту досить важко.

Цікавий факт: Кит може звільнити свою сумку приблизно за хвилину.

Китовий вус. Сині кити - вусаті кити, а це означає, що вони мають бахромчату пластину з матеріалу, подібного до нігтів, так званий китовий вус, прикріплений до верхньої щелепи кита. Годуючись, синій кит робить величезний ковток води і фільтрує її притискаючи воду язиком і стискаючи горло. Дрібний криль (схожі на креветки ракоподібні) застряє в китовому вусі, коли через нього проходить вода.

Цікавий факт: Синій кит з’їдає 4 тонни криля в день.

Дитинча. Сині кити народжуються вперед хвостом (що є нормальним для більшості китоподібних) і мають характерні зародкові складки вздовж живота, які формуються через те, що дитинча, по мірі того, як розвивається, згортається в утробі матері. Зазвичай, ці складки зникають протягом тижня або двох після народження, по мірі того як китеня рухається і морська вода розтягує шкіру дитинчати. Новонароджений може споживати близько 40 галонів (150 літрів) багатого на жири молока на добу і рости більш ніж на 200 фунтів (90 кг) в день. Відлучення від матері відбувається приблизно у віці семи-дев'яти місяців, коли дитинча досягає довжини близько 50 футів (15 метрів).

Цікавий факт: Дитинча синього кита може рости зі швидкістю 9 фунтів (4 кг) на годину.

Поведінка

Харчування. Занурюючись до 700 футів (200 метрів) в глибину, кит декілька раз ковтає криля і спливає на поверхню, щоб подихати, після чого все починається знову. Щоб поїсти, кит робить величезний ковток води з крилем та розширює своє плісироване горло в сумку. Тоді масивний язик виштовхує воду з рота, залишаючи криля на китовому вусі.

Спілкування. Сині кити є одними з найгучніших тварин на Землі, при чому звуки, які вони видають, можуть бути голоснішими за реактивний двигун. Ритмічні імпульси і глибокі стогони цих китів настільки голосні, що теоретично вони можуть перетнути половину океану, але частота цих криків переважно настільки низька, що вони абсолютно нечутні для людського вуха. Ці крики, ймовірно, призначені для зв'язку з іншими синіми китами і, можливо, навіть з іншими видами китів. А недавні дослідження показали, що в «мові» синіх китів існують навіть різні діалекти.

Міграція. Синіх китів можна зустріти як поодинці, так і групами в кожному з океанів планети, але точна схема їх міграції залишається таємницею. Деякі популяції, вочевидь, практично не мігрують, в той час як інші здійснюють неймовірні щорічні трансокеанські подорожі від полярних до екваторіальних вод. В Північній півкулі, синіх китів досить часто можна побачити в затоці Святого Лаврентія, біля берегів Монтерей і Нижньої Каліфорнії. Найбільшою популяцією синіх китів, яка залишилась до сьогодні, вважається популяція тихоокеанського узбережжя Північної Америки (тут пролягають деякі міграційні маршрути цієї популяції). Недавні дослідження виявили багато синіх китів мігруючих через Коста-Ріку. В багатих на їжу водах Центральної Америки, ці кити відгодовуються, а іноді і народжують.

Розмноження. Сині кити досягають статевої зрілості у віці від п'яти до десяти років, коли довжина самиці наближається до 80 футів (24 метрів), а самців – до трохи меншої позначки. Але коли саме сині кити спарюються, точно ніхто не знає. Вагітність у синіх китів вважається однією з найшвидших в тваринному світі. Припускають, що після третього місяця вагітності плід синього кита росте більш ніж на 1 дюйм (2,5 см) кожного дня. На другий місяць вагітності плід має всього 4 дюйми (10 сантиметрів) завдовжки. На сьомому місяці він вже завдовжки в 12 футів (3,7 метра). Після року вагітності самиці, зазвичай, народжують одне дитинча, яке важить майже 6 000 фунтів (2 700 кг) - майже стільки, скільки важить дорослий бегемот, і має близько 25 футів (7,6 метра) завдовжки. Більшість самиць народжують в теплих водах поблизу екватора. Близнюки рідкісні, але трапляються. Час між пологами, як правило, два-три роки. Про шлюбну поведінку синіх китів поки майже невідомо, що залишає науковцям багато запитань. Є докази того, що сині кити спарюються з близьким до свого виду китом, фінвалом, в результаті чого народжуються гібриди.

Загрози

Зіткнення з кораблями. Зіткнення з судами є основною загрозою для синього кита. У вересні 2007 року принаймні три синіх кита загинуло через зіткнення з судами в каналі Санта-Барбара Південної Каліфорнії - тривожне число, враховуючи, що до цього налічувалась лише одна подібна смерть на декілька років. В березні 1998 року мертвий 66 футовий (20 метровий) самець синього кита був доставлений в води Род-Айленда на носі танкера. А в західній частині Північної Атлантики, якнайменше 9 відсотків синіх китів затоки Св. Лаврентія, неподалік від Квебека, мають травми або шрами, отримані в результаті контакту з судами. В цих областях існує відносно високий ризик зіткнення китів з судами у зв'язку з інтенсивним судноплавством. Екологи вважають, що зниження швидкості кораблів може значно знизити загрозу для китів. Деякі організації вже подали відповідні судові позови та петиції, прагнучи введення обов'язкових обмежень швидкості судів наряду з іншими заходами, які могли б захистити китів. Але це питання досі не вирішене. Наразі вчені сподіваються визначити, чи реагують сині кити на наближення судна, і якщо так, то яким чином. Адже помітивши корабель кит може як постаратись уникнути зіткнення, так і запанікувати чи спробувати напасти, потрапивши, таким чином, у більш скрутне становище.

Китобійний промисел. За оцінками, до китобійного промислу на Землі було більш ніж 250 000 синіх китів. Але в період з 1860 до 1960-х років, 90 відсотків синіх китів було вбито. Вважають, що на сьогодні на планеті залишилось близько 10 000 – 25 000 синіх китів. Спочатку, на етапі ранньої китобійної діяльності, сині кити ще могли її уникати. Але винайдення вибухової гарпунної рушниці та інших «чудес техніки» дозволило китобійцям успішно винищувати гігантських китів. Один синій кит може дати до 120 барелів китового жиру, який, серед іншого, використовувався в лампах та для виготовлення свічок. Бійня досягла свого піку в 1930 році, коли було вбито майже 30 000 китів. У 1960-их роках, Міжнародна китобійна комісія (МКК) заборонила полювання на синіх китів, в тому числі аборигенне і натуральне, захистивши цих тварин майже в усьому світі. Однак, мораторій діє не в усіх країнах і м'ясо синього кита до цих пір іноді з'являється на деяких рибних ринках.

Шум і гідролокація. Відомо, що антропогенний шум несе загрозу для морських ссавців, але мало відомо про те, як він впливає, зокрема, на синіх китів. Деякі дослідження показують, що шум гідролокації, шум під час розвідки підводного газу та нафти і шум торгового судноплавства знижують дальність поширення китових криків приблизно на 90 відсотків. Тиск з боку природоохоронних груп призвів до обмеження підводного шуму, а компанії, які розвідують підводні родовища нафти і газу в деяких місцях почали обмежувати використання пневматичних джерел сейсмічних сигналів.

Викиди і деградація середовища існування. Сині кити також знаходяться під загрозою забруднення і деградації середовища їх існування. На них впливають такі забруднюючі речовини, як пестициди і промислові хімічні речовини, які потрапляють в океан. Гігантські ссавці також можуть заплутатися в тросах, хоча, як часто це відбувається, невідомо. Вчені намагаються з'ясувати, як зміни клімату можуть вплинути на здобич синіх китів та на самого синього кита.

Найбільша тварина давнини

Найбільший вважаеться - аргентинозавр. Його розмір підтверджений вагомими доказами. Один його хребець в товщину складає більше чотирьох футів. Гігант мав довгими задніми кінцівками близько 4,5 метрів, а довжина від плеча до стегна - сім метрів. Якщо приєднати шию і хвіст, загальна довжина аргентинозавра складе тридцять метрів. Але це не робить його самим довгим. Таким вважається сейсмозавр, довжина якого досягає сорока метрів, а маса від сорока до вісімдесяти тонн. Тим не менш, аргентинозавр є найважчим, його вага міг досягати ста тонн.

Зауропосейдон. За розмірами він конкурував з аргентинозавром і міг навіть перевершувати його, але вага була набагато менше - не більше 65 тонн. При цьому зауропосейдон може вважатися найвищим динозавром, коли-небудь жили на землі. Одна тільки шия мала довжину сорок футів.

Спинозавр - найбільший хижий динозавр. Його паща була схожа на рот крокодила, а виріст на спині виглядав як величезний парус. Це робило його вигляд ще більш величним. Висота «вітрила» сягала двох метрів. Сам хижак був більше сімнадцяти метрів в довжину, а маса становила чотири тонни. Пересувався він на задніх лапах.

Найбільший раптор - ютараптор. До виявлення цього виду вважалося, що дромеозавриди були маленькими тваринами не більше двох метрів. Однак ютараптор досягав цілих семи метрів в довжину. На задніх лапах він мав величезний серповидний кіготь, який був його основною зброєю. Вага хижака міг досягати тонни.

Лиоплевродон - найбільший плиозавр. Він мав чотири потужних ласта довжиною до трьох метрів і недовгий стиснуте з боків хвіст. Зуби величезні довжиною до тридцяти сантиметрів. Довжина сягала п'ятнадцяти метрів. Харчувалися лиоплевродони амонітами, великою рибою, а також нападали на інших морських рептилій.

Зовнішні посилання

http://senfil.net/index.php?newsid=63

http://uadog.info/nay-nay-tvarini/naybilshi-tvarini-na-planeti.html