Відмінності між версіями «Дідівщина»
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| − | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 299. | + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 299. <br> |
[https://uk.wikipedia.org/wiki/Дідівщина_(значення) Wikipedia] | [https://uk.wikipedia.org/wiki/Дідівщина_(значення) Wikipedia] | ||
Версія за 01:15, 30 листопада 2016
Дідівщина, -ни, ж. 1) Дѣдовщина, наслѣдіе, оставшееся послѣ дѣда. 2) Время, въ которое жили дѣды. Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук косу несе в росу, за ними співає. Шевч. 48.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови
1. Спадщина від діда (у 1, 4 знач.). — Воно наше було за дідів, за прадідів! — Еге! За дідів було так, а за внуків буде інак! От іще нас перше попотягають по судах добре за ту дідівщину! (Леся Українка, III, 1952, 477).
2. Давні, дідівські часи, давні часи. Свідок слави, дідівщини З вітром розмовляє (Тарас Шевченко, I, 1951, 60).
3. Дідівщи́на — нестатутні відносини між військовослужбовцями в колишній радянській армії, а також у сучасних арміях країн СНД, що полягають у пануванні тих, хто прослужив довше, над тими, хто прослужив менше. Найстарші в цій ієрархії називаються «дідами», звідки й назва цього явища.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Цю назву мають декілька географічних об'єктів.
1. Село Дідівщина(Сумська область)
2. Село Дідівщина(Київська область)
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 299.
Wikipedia
