Відмінності між версіями «Зотліти»
(→Джерела та література) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:00457916.jpg]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[F_19999848.jpg]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 04:40, 28 листопада 2016
Зотліти, -лію, -єш, гл. Истлѣть. Моє біле тіло під нагайкою зотліло. Гол. I. 196. Хусточка зотліла. Мл. л. сб. 277. Пішла вона (надія) на той світ в преісподню, коли ще й там знайду впокій, зотлівши. К. Іов. 38.
Зміст
Сучасні словники
ЗОТЛІ́ЛИЙ, рідше ЗІТЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зотліти, зітліти; у знач. прикм. Праворуч від кістяка в трьох маленьких зотлілих шкатулках знаходились буси (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 170); Зітлілі дупла [верб] дихають хмільною прілістю (Михайло Стельмах, I, 1962, 400); В ярках, під ніздрюватим снігом — зажебоніло струмками, в садах і дібровах, під зотлілим листям, заворушилася голочками молода травичка (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 204); Не сумуйте, що купа на купі Всі поляжем за діло святе: На зітлілому нашому трупі Невмируще братерство зросте! (Павло Грабовський, I, 1959, 74); Земля розсипалася під пучками, як зотлілий жар (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 140); Раптом побачу спотворені мрії, мертві надії, зотлілу любов (Леся Українка, I, 1951, 249).
Ілюстрації
|
F_19999848.jpg |
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 695.
