Відмінності між версіями «Дуди»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
МАНЖЕ́Т, а, чол. Те саме, що манжета. — Пора нам розстатися вже з пануванням, — подумав Аркадій Петрович, защібаючи лівий манжет (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383); Рука ніби дитяча, але білий м'який манжет, край чорного потертого рукава явно дорослої людини (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 140). | МАНЖЕ́Т, а, чол. Те саме, що манжета. — Пора нам розстатися вже з пануванням, — подумав Аркадій Петрович, защібаючи лівий манжет (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383); Рука ніби дитяча, але білий м'який манжет, край чорного потертого рукава явно дорослої людини (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 140). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 620. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 620. | ||
Версія за 23:27, 27 листопада 2016
Дуди, дуд, ж. мн. Обшлага на рукавахъ рубахи. Гол. Од. 13, 20, Шух. I. 153, 161.
Зміст
Сучасні словники
МАНЖЕ́Т, а, чол. Те саме, що манжета. — Пора нам розстатися вже з пануванням, — подумав Аркадій Петрович, защібаючи лівий манжет (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 383); Рука ніби дитяча, але білий м'який манжет, край чорного потертого рукава явно дорослої людини (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 140). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 620.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
Дуди, дуд, у сучасному значенні це- манжет.
