Відмінності між версіями «Виїзджати»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| (не показані 5 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Виїзджати, -жаю, -єш, '''''гл. '''''= Виїздити. '''''Вже твій Юрочко зза гори виїзджає. ''Мет. 177. ''Чоловік знає, коли виїзджає, а не знає, коли вернеться. ''Ном. № 11375. | '''Виїзджати, -жаю, -єш, '''''гл. '''''= Виїздити. '''''Вже твій Юрочко зза гори виїзджає. ''Мет. 177. ''Чоловік знає, коли виїзджає, а не знає, коли вернеться. ''Ном. № 11375. | ||
[[Категорія:Ви]] | [[Категорія:Ви]] | ||
| − | + | ||
| − | + | ==Сучасні словники== | |
| + | *Їхати, відправлятися звідки-небудь, за межі чогось, кудись. Сідлай коня вороного, Та й виїжджай з двору мого (Павло Чубинський, V, 1874, 252); Нині виїжджу в Сімеїз (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 126); І коли з подвір'я замку виїздив загін кінноти, гетьман стояв біля вікна і тихо та весело сміявся (Іван Ле, Наливайко, 1957, 33); | ||
// Залишати своє місце проживання, переселяючись в інше. Наш дядько Микита виїздив на поселення кудись аж на Зелений Клин (Степан Васильченко, II, 1959, 468); | // Залишати своє місце проживання, переселяючись в інше. Наш дядько Микита виїздив на поселення кудись аж на Зелений Клин (Степан Васильченко, II, 1959, 468); | ||
// Їхати, відправлятися куди-небудь з якоюсь метою. — Перша партія робітничої молоді виїздить сьогодні.. на жнива (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 44); Сапіга виїздив часто заготовляти дрова в Диканські ліси (Олесь Гончар, IV, 1960, 92). | // Їхати, відправлятися куди-небудь з якоюсь метою. — Перша партія робітничої молоді виїздить сьогодні.. на жнива (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 44); Сапіга виїздив часто заготовляти дрова в Диканські ліси (Олесь Гончар, IV, 1960, 92). | ||
| − | + | *Їдучи, з'являтися де-небудь, у якомусь місці. Десь за заводом, виїжджаючи на вузькоколійку, свистів паровозик (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 22); Біля воріт казарми знялась безладна стрілянина. В цей час валка із зброєю виїздила вже на Полтавську вулицю (Андрій Головко, II, 1957, 568). | |
| − | + | *Їдучи, підніматися куди-небудь, на щось. Передні підводи ген на горбок виїжджали (Павло Тичина, I, 1957, 236); Воли виїхали на гору (Нечуй-Левицький, II, 1956, 322). | |
| − | + | * на кому, на чому, перен., розм. Перекладати на кого-небудь свої обов'язки. [Аркадій:] Я тут [у лікарні] горів у роботі, день і ніч, як віл, тягнув. Бочкарьова нічого не розуміла, виїздила на мені (Олександр Корнійчук, I, 1955, 140); На роботі він намагається виїхати на плечах товаришів (Олесь Донченко, II, 1956, 120). | |
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | |||
| + | http://portal.lviv.ua/wp-content/uploads/2015/11/192.jpg | ||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
Поточна версія на 13:37, 17 листопада 2016
Виїзджати, -жаю, -єш, гл. = Виїздити. Вже твій Юрочко зза гори виїзджає. Мет. 177. Чоловік знає, коли виїзджає, а не знає, коли вернеться. Ном. № 11375.
Сучасні словники
- Їхати, відправлятися звідки-небудь, за межі чогось, кудись. Сідлай коня вороного, Та й виїжджай з двору мого (Павло Чубинський, V, 1874, 252); Нині виїжджу в Сімеїз (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 126); І коли з подвір'я замку виїздив загін кінноти, гетьман стояв біля вікна і тихо та весело сміявся (Іван Ле, Наливайко, 1957, 33);
// Залишати своє місце проживання, переселяючись в інше. Наш дядько Микита виїздив на поселення кудись аж на Зелений Клин (Степан Васильченко, II, 1959, 468); // Їхати, відправлятися куди-небудь з якоюсь метою. — Перша партія робітничої молоді виїздить сьогодні.. на жнива (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 44); Сапіга виїздив часто заготовляти дрова в Диканські ліси (Олесь Гончар, IV, 1960, 92).
- Їдучи, з'являтися де-небудь, у якомусь місці. Десь за заводом, виїжджаючи на вузькоколійку, свистів паровозик (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 22); Біля воріт казарми знялась безладна стрілянина. В цей час валка із зброєю виїздила вже на Полтавську вулицю (Андрій Головко, II, 1957, 568).
- Їдучи, підніматися куди-небудь, на щось. Передні підводи ген на горбок виїжджали (Павло Тичина, I, 1957, 236); Воли виїхали на гору (Нечуй-Левицький, II, 1956, 322).
- на кому, на чому, перен., розм. Перекладати на кого-небудь свої обов'язки. [Аркадій:] Я тут [у лікарні] горів у роботі, день і ніч, як віл, тягнув. Бочкарьова нічого не розуміла, виїздила на мені (Олександр Корнійчук, I, 1955, 140); На роботі він намагається виїхати на плечах товаришів (Олесь Донченко, II, 1956, 120).
Ілюстрації
