Відмінності між версіями «Психологія (спеціальність)»

Поточна версія на 16:29, 11 листопада 2016

Грецька буква Псі — символ психології

Йоганн Вольфганг фон Гете

— Йоганн Вольфґанґ фон Ґете

Психологія (від гр. psyhē – душа+ гр. logos – слово, поняття, вчення) – наука про закономірності виникнення і діяльності психіки людини і вищих тварин, про психічні процеси, які є складовими компонентами діяльності та спілкування людей, поведінки тварин. Отже, предметом вивчення психології є психіка людини і вищих тварин. Історія психології налічує більше двох тисяч років свого існування, протягом яких вона розвивалась у надрах філософії і природознавства. Лише поступово, наприкінці Х1Х ст. вона виокремилась у самостійну науку.

Питання, що стосуються психології

З моменту свого зародження психологія стикається з рядом різних питань. Головне питання, що стосується самого визначення психології, допоміг закласти основу для розвитку психології як самостійної науки, відокремивши її від фізіології і філософії. Є й інші питання, з якими психологи стикаються на протязі всієї історії:

Яких тем і проблем повинна стосуватися психологія? Які дослідницькі методи повинні застосовуватися при вивченні психології? Повинні психологи використовувати свої наукові дослідження з метою впливу на державну політику, освіту та інші аспекти людського життя? Дійсно психологія є наукою? Психологи повинні більше зосереджуватися на зовнішньому поведінці, або ж на внутрішніх психічних процесах, що відбуваються у людини?

Попередники психології: філософія і фізіологія

Такі філософи, як Рене Декарт зіграли важливу роль в історії психології.

До кінця 1800-х років психологія не була самостійною дисципліною, її ранню історію можна простежити до часів древніх греків. У 17-му столітті французький філософ Рене Декарт ввів поняття дуалізму, який стверджував, що розум і тіло є двома окремими складовими, взаємодіючими між собою для формування людського досвіду. Багато інші питання, обговорювані психологами і донині, наприклад, питання, що стосуються відносного вкладу природи на виховання, ґрунтуються на цих ранніх філософських традиціях.

Так що ж робить психологію відмінною від філософії? Якщо ранні філософи спиралися на такі методи, як спостереження і логіка, то сучасні психологи для вивчення людського розуму і поведінки використовують наукові методології.

Фізіологія також сприяла становленню психології як наукової дисципліни. Ранні фізіологічні дослідження мозку й поводження справили величезний вплив на психологію, способствовав в результаті застосування цих наукових методологій для психологічного вивчення людського мислення і поведінки.

Становлення психології як самостійної дисципліни

Вильгельм Вундт

В середині 1800-х років німецький фізіолог Вільгельм Вундт використовував науково-дослідницькі методи для вивчення часу реакції. В його книзі «Принципи фізіологічної психології», виданому в 1874 році, були описані багато з основних зв'язків між наукою фізіології і вивченням людського розуму і поведінки. Пізніше в 1879 році в Університеті Лейпцига Вундт відкриває першу в світі лабораторію психології. Це подія, в загальному, і вважається офіційним початком становлення психології як самостійної і окремої наукової дисципліни.

Як Вундт розглядав психологію? Він сприймав її як вивчення людської свідомості і прагнув застосовувати експериментальні методи до вивчення внутрішніх психічних процесів. Не дивлячись на те, що використаний Вундтом метод, відомий як самоаналіз, розглядається сьогодні як ненадійний і ненауковий, його ранні праці в області психології допомогли підготувати ґрунт для майбутніх експериментальних методів.

Приблизно 17 000 студентів відвідували лекції з психології Вундта, і ще кілька сотень переслідували мету отримати вчений ступінь по психології і навчалися в його лабораторії. Хоча частота застосування методів Вундта з роками і зменшилась, все ж таки його вплив на психологію не підлягає сумніву.

Психоаналіз. Психологія Зигмунда Фрейда

Зигмунда Фрейда (спереду зліва) було запропоновано дати серію лекцій з психоаналітичної теорії в Університеті Кларка в 1909 році.

Австрійський лікар Зігмунд Фрейд змінив вигляд психології кардинальним чином, запропонувавши теорію особистості, який підкреслював важливість підсвідомості. Клінічна робота Фрейда з пацієнтами, що страждають від істерії та інших захворювань, привели його до думки, що ранні дитячі переживання і несвідомі імпульси здатні чинити вплив на розвиток особистості людини та її поведінку.

У своїй книзі «Психопатологія повсякденного життя» Фрейд докладно описав, як ці несвідомі імпульси часто виражаються через обмовки (відомі як «застереження по Фрейду») і мрії. За Фрейдом, психічні розлади є результатом цих несвідомих конфліктів, що стають незбалансованими. Психоаналітична теорія, запропонована Зигмундом Фрейдом, справила величезний вплив на психологію 20-го століття.

Сучасна психологія

Сучасна психологія використовує численні наукові знання, від біологічної психології до соціальної психології

Таким чином, дисципліна психології, з моменту свого початку в лабораторії Вундта, безперервно розвивалася, зазнаючи безліч змін. Історія на цьому, звичайно, не закінчується. Так, останні дослідження в області психології орієнтовані на багато аспектів людського життя, від біологічного впливу на поведінку до впливу соціальних і культурних факторів.

Більшість психологів сьогодні не відносять себе до якоїсь певної школі. Замість цього вони часто зосереджені на конкретній області і спираються на ряд ідей і теорій. Цей еклектичний підхід сприяє тому, що нові ідеї та теорії протягом довгих років будуть продовжувати формувати психологію.

Психолог

«Хороший психолог легко зробить так, щоб ви відчули себе на його місці.»

— Карл Краус

Професія „психолог" на Заході з'явилася на початку XX століття. Найбільшого розвитку вона набула в США, Великобританії, Австрії, Німеччині, Франції, Швейцарії. У цих країнах із самого початку фахову підготовку психолога реально здійснювали за трьома напрямами, тобто психолога готували за трьома типами психологічної професії:

1) психолог-науковець, основна діяльність якого пов'язана з науковими дослідженнями, спрямованими на пошук нових психологічних знань, встановлення психологічних закономірностей;

2) викладач психології, основна діяльність якого – навчання інших психологічних знань і психологічна просвіта (читання лекцій, проведення семінарів, керівництво психологічною самоосвітою людей);

3) психолог-практик, основна діяльність якого - використання психологічних знань для вирішення практичних завдань (психологічна діагностика, консультування, психотерапія, психокорекція, психологічна профілактика).

Варто наголосити, що кожен із цих типів психологічної професії висуває певні вимоги до професійної підготовки та здібностей спеціаліста. Відомо, що хороший учений не обов'язково може бути хорошим викладачем чи практиком, а хороший практик - бути одночасно й хорошим ученим чи викладачем. Адже професія науковця потребує здібностей до пошуку нових психологічних знань, їхнього узагальнення та встановлення закономірностей розвитку психіки людини. Професія психолога-практика вимагає вміння використовувати психологічні знання на практиці у процесі роботи з клієнтами, вміння надавати людині психологічну допомогу, що потребує не тільки альтруїстичної спрямованості, а й конкретних професійних знань, умінь та навичок. А професія викладача-психолога вимагає здатності систематизувати наявні психологічні знання та вміння передати їх іншим людям. Отже, кожен із названих типів психологічної професії вимагає як відповідної підготовки спеціаліста, так і наявності специфічних здібностей та вмінь. Хоча, безумовно, трапляються випадки, коли спеціаліст-психолог володіє одночасно багатьма здібностями й може успішно поєднувати декілька типів психологічної діяльності. Проте це не є правилом, а швидше винятком із нього.

У нашій країні найбільш визнаною є діяльність психолога у педагогічній, медичній, соціальній, юридичній сферах. Водночас активно розвиваються й інші напрями практичної психології: політичної, спортивної, військової, економічної, управлінської, реклами та бізнесу тощо.

Крім того, актуальною є вимога щодо певної спеціалізації психолога-практика: сімейної, консультативної, корекційної, реабілітативної. Кожна із цих спеціальностей вимагає від спеціаліста певної підготовки, набору вмінь та навичок, особистісних якостей.

Галузевий стандарт вищої освіти

Виробничі функції та типові задачі діяльності, якими повинен володіти випускник ВНЗ за напрямом підготовки „Психологія”

1. Науково-дослідницька функція

• Реферування та творчий аналіз наукової літератури з психологічної проблематики
• Участь у розробці та виконанні заходів із психологічного супроводження проведення наукових досліджень
• Підготовка аналітичних та статистичних матеріалів для доповідей, звітів, статей, тощо

2. Освітньо-виховна функція

• Вивчення психологічних характеристик навчально-виховного процесу у закладах середньої та вищої школи
• Проведення профорієнтаційної роботи серед різних верств населення
• Організація та проведення пропагандистської та просвітницької робіт серед населення з актуальних психологічних проблем

3. Діагностично-консультативна функція

• Проведення психодіагностичного обстеження (збирання та обробка емпіричного матеріалу) клієнтів
• Проведення психологічної експертизи у прикладних сферах діяльності (юридичній, військовій, тощо)
• Розробка рекомендацій та проведення консультацій, щодо професійного трудового та соціального самовизначення клієнта
• Психологічна допомога дорослим, батькам та дитині з вадами психологічного розвитку. Корекція девіантної поведінки дітей та дорослих

4. Виробничо-управлінська функція

• Виявлення психологічних властивостей і якостей людини при проведенні профдобору, відбору, навчання та адаптації персоналу
• Експертна оцінка стану людини та впровадження рекомендацій з оптимізації трудової діяльності
• Проведення соціально-психологічної та ергономічної експертизи на відповідність діючим нормативним вимогам
• Обґрунтування функціональної структури управління з урахуванням психологічних чинників
• Аналіз психологічного клімату та міжособистісних стосунків в організації

5. Соціально-технологічна функція

• Реферування та аналіз соціально-психологічної інформації по даній проблематиці
• Моніторинг соціально-психологічних явищ у групах та суспільстві
• Дослідження динаміки суспільно-політичних поглядів, аналіз соціальних відносин, настроїв, установок різноманітних груп людей
• Розробка соціально-психологічних заходів, пропагандистських, рекламних та PR-акцій по формуванню іміджу політичних партій, їх лідерів, а, також, виробничих, громадських та інших організацій

6. Реабілітаційно-профілактична функція

• Участь в організації психологічного захисту громадян у кризових ситуаціях. Реалізація програми реабілітаційних заходів.
• Визначення обсягу та характеру необхідної допомоги, як складової соціальної роботи з населенням.
• Проведення бесід, спостережень за життям, побутом та психічним станом своїх клієнтів. Організація психотерапевтичної допомоги різним верствам населення

Випускники

Випускники вищого навчального закладу за кваліфікацією “бакалавр психології” будуть переважно працювати в таких галузях народного господарства, як охорона здоров’я, фізична культура та соціальне забезпечення; освіта; наука і наукове обслуговування; об’єднання громадян.

Бакалавр психології може обіймати посади, які орієнтовані переважно на вирішення стереотипних задач, та можуть бути залучені до вирішення професійних завдань у сфері психологічної практики:

• психолог у закладах освіти;
• психолог на підприємстві;
• психолог в органах державної влади та управління;
• психолог-консультант;
• фахівець з найму робочої сили;
• організатор з персоналу;
• помічник керівника виробничого підрозділу;
• інспектор з соціальної допомоги;
• фахівець з вирішення конфліктів (побудова сфера);
• лаборант (психологічні дослідження, освіта).

Бакалавр з психології має академічне право продовжити навчання за спеціальністю „Психологія” освітньо-кваліфікаційного рівня „спеціаліст” і „магістр”.

Галузі психології

Галузі психології:

Загальна психологія

Соціальна психологія

Історична психологія

Культурно-історична психологія

Християнська психологія

Психологія маси

Політична психологія

Психологія реклами

Гендерна психологія

Етнопсихологія

Педагогічна психологія

Юридична психологія

Кримінальна психологія

Судова психологія

Клінічна психологія

Медична психологія

Патопсихологія

Нейропсихологія

Експериментальна нейропсихологія

Клінічна нейропсихологія

Реабілітаційна нейропсихологія

Дитяча нейропсихологія

Психотерапія

Психологія здоров'я

Позитивна психологія

Інженерна психологія

Психологія розвитку

Психоекологія

Авіаційна психологія

Порівняльна психологія

Психологія праці

Спеціальна психологія

Психологія спорту

Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка

Герб: Інститут психології та соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка

Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка було створено у січні 2008 року. В Інституті здійснюється підготовка фахівців: за напрямом підготовки (спеціальністю) «Соціальна педагогіка» (спеціалізації: практична психологія, соціально-реабілітаційна діяльність) освітньо-кваліфікаційні рівні "бакалавр", "спеціаліст" і "магістр" (денна форма навчання);

за напрямом підготовки (спеціальністю) «Соціальна педагогіка», освітньо-кваліфікаційні рівні "бакалавр", "спеціаліст" і "магістр" (заочна форма навчання);

за напрямом підготовки (спеціальністю) «Практична психологія», освітньо-кваліфікаційні рівні "бакалавр", "спеціаліст" і "магістр" (денна форма навчання);

за напрямом підготовки (спеціальністю) «Практична психологія», освітньо-кваліфікаційні рівні "бакалавр" і "магістр" (заочна форма навчання); перепідготовка фахівців за спеціальністю «Психологія», освітньо-кваліфікаційний рівень "спеціаліст" (заочна форма навчання);

здобуття другої вищої освіти за спеціальністю «Практична психологія», освітньо-кваліфікаційний рівень "спеціаліст" (заочна форма навчання).

Директор Інституту – Безпалько Ольга Володимирівна, доктор педагогічних наук, професор.

Заступник директора з науково-методичної і навчальної роботи – Клішевич Наталія Анатоліївна, кандидат педагогічних наук.

Заступник директора науково-педагогічної і соціально-гуманітарної роботи – Павлюк Роман Олександрович, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов і методик їх навчання Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка.

У структурі Інституту функціонують кафедри:

загальної, вікової та педагогічної психології (завідувач: доктор психологічних наук, доцент Сєргєєнкова Оксана Павлівна);

соціальної педагогіки та корекційної освіти (завідувач: кандидат педагогічних наук, доцент Веретенко Тетяна Григорівна);

практичної психології (завідувач: доктор психологічних наук, професор Лозова Ольга Миколаївна);

анатомії і фізіології людини (завідувач: кандидат біологічних наук, доцент Маруненко Ірина Михайлівна).

В Інституті викладають 6 докторів наук, 25 кандидатів наук, 16 доцентів, 12 старших викладачів, 18 викладачів та асистентів. Серед них відомі науковці у царині соціальної педагогіки (доктор педагогічних наук, професор Звєрєва І.Д., доктор педагогічних наук, доцент Вайнола Р.Х., кандидат педагогічних наук, доцент Петрочко Ж.В.) та психології (доктори психологічних наук, професори Побірченко Н.А., Корольчук М.С.). Науково-педагогічні працівники Інституту працюють над темою «Психолого-педагогічні засади підготовки фахівців освітньої сфери в умовах муніципального педагогічного комплексу».

Структурними підрозділами Інституту також є Відділ виховних технологій, Навчально-методичний центр соціально-психологічних тренінгів, Науково-дослідна лабораторія розвиту дитини.

Інститут має потужну навчально-матеріальну базу: навчально-методичний центр, у якому більше чотирьох тисяч публікацій з питань психології, соціальної педагогіки та соціальної роботи; близько 100 касет та дисків з відеоматеріалами; кімнату для проведення тренінгів; 8 обладнаних SMART дошками аудиторій, що дозволяє викладачам використовувати інтерактивні та мультимедійні засоби навчання.

Студентам Інституту створено всі умови для проведення змістовного дозвілля та фізичного розвитку в гуртку бально-спортивних танців, спортивній секції з капуейро. В Інституті психології і соціальної педагогіки кожен, хто прагне стати справжнім фахівцем, може розраховувати на отримання освіти високої якості.

Структура Інституту психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка

Вступникам

Інформацію для вступників Ви можете переглянути за наступними посиланнями:

• Бакалавр

Медіа

Див. також

цікаве про психологію

56 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО ПСИХОЛОГІЮ ЛЮДИНИ

• Психологія - Вікіпедія
• Психолог - Википедия (рос.)

• Інститут психології і соціальної педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка
• Відео про аналіз розвитку сучасної психології