Відмінності між версіями «Дзвяк»
(→Медіа) |
|||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
2. Уживається як присудок за знач. дзвякати і дзвякнути. Коні відходили й сходились знов, аж на диби ставали. Дзвяк — і схрестилися шаблі (Павло Тичина, I, 1957, 270). | 2. Уживається як присудок за знач. дзвякати і дзвякнути. Коні відходили й сходились знов, аж на диби ставали. Дзвяк — і схрестилися шаблі (Павло Тичина, I, 1957, 270). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 265. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 265. | ||
| − | |||
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=== | ===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=== | ||
Поточна версія на 09:19, 7 листопада 2016
Дзвяк
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДЗВЯК 1, у, чол. Те саме, що дзвякання. Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк, і дзвяк по селу, рух, стук — живий люд (Марко Вовчок, I, 1955, 27). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 265. Коментарі (0) ДЗВЯК 2, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від удару (по металевих або скляних предметах). 2. Уживається як присудок за знач. дзвякати і дзвякнути. Коні відходили й сходились знов, аж на диби ставали. Дзвяк — і схрестилися шаблі (Павло Тичина, I, 1957, 270). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 265.
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Дзвяк, -ку, м. Металлическій звукъ. Дзвяк! меж. для выраженіи металлическаго звука. Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк і дзвяк по селу. МВ. І. 44.
«Словники України on-line»
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Називний | дзвяк | |
| Родовий | дзвяку | |
| Давальний | дзвяку, дзвякові | |
| Знахідний | дзвяк | |
| Орудний | дзвяком | |
| Місцевий | у дзвяку | |
| Кличний | дзвяку |
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
дзвяк это: ТолкованиеПеревод дзвяк I -у, ч. Те саме, що дзвякання.
II виг. 1) Звуконаслідування, що означає звук від удару (по металевих або скляних предметах). 2) Уживається як присудок за знач. дзвякати і дзвякнути.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Слова зі словника Грінченка
