Відмінності між версіями «Сова»
(→Медіа) |
|||
| (не показані 8 проміжних версій 2 учасників) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ===[http://sum.in.ua Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]=== | ||
| − | СОВА́, и, жін. Хижий нічний птах з великою круглою головою, великими очима й коротким гачкуватим дзьобом. Підраховано, що одна сова поїдає за рік таку кількість мишей, яка може знищити цілу тонну зерна (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 123); Десь крикнула сова смутно та жалібно, неначе жалілась або плакала, мов дитина (Нечуй-Левицький, V, 1966, 167); В тайзі всіма голосами верещали перелякані сови (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 68); | + | СОВА́, и, жін. Хижий нічний птах з великою круглою головою, великими очима й коротким гачкуватим дзьобом. Підраховано, що одна сова поїдає за рік таку кількість мишей, яка може знищити цілу тонну зерна (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 123); |
| + | Десь крикнула сова смутно та жалібно, неначе жалілась або плакала, мов дитина (Нечуй-Левицький, V, 1966, 167); | ||
| + | |||
| + | В тайзі всіма голосами верещали перелякані сови (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 68); | ||
| + | * У порівняннях. Руденький чоловічок заблимав, як сова, очима (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 267); | ||
| + | І засохли мої сльози, Сльози молодії. І тепер я розбитеє Серце ядом гою, І не плачу, й не співаю, А вию совою (Тарас Шевченко, I, 1963, 352); | ||
| + | [Бобренко:] Глядіть же ви, як тільки що зачули, То зараз нам ви дайте певний знак. | ||
| + | |||
| + | [2-й козак:] Так, знаємо; совою крикнем (Володимир Самійленко, II, 1958, 35). | ||
===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ===[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG_Cловник]=== | ||
| Рядок 12: | Рядок 20: | ||
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 164. | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 164. | ||
| − | + | Cова́ (зменшено-пестливі — со¬́вонька, со́вочка, совеня́ — маля сови; зменшено-пестливі — совеня́тко, сов’я́тко) — хижий нічний птах з великою круглою головою, великими очима й коротким гачкуватим дзьобом; споконвіку птаха вважають провісником біди, небезпеки, наприклад у Б. Харчука «Волинь»: «Не на добре сова кричить, — видно, біду накликає»; тому й кажуть: «Сова не принесе добра», навіть для природи, — «сова кричить — холод накликає»; | |
| + | птах виступає об’єктом негативних характеристик: «Не пара сова до сокола», «Не бачить сова, яка сама», «Не уродить сова сокола, а кобила вола», «Сова хоч під небо злетить, то все сова»; | ||
| + | про диявольську природу сови свідчить приповідка: «Сова не родить сокола, а такого ж чорта, як сама»; як найпоганіший птах сова символізує негарних людей, тому кажуть про погану жінку: «Знає сова, що красна сама», про поганих дітей, якими батьки вихваляються: «І сова казала, що її діти найкращі»; | ||
| + | у весільній пісні про молоду, яку «умикнули» з чужого роду і яка виявляла удаваний поганий настрій, співали: «Прилетіла сова, сіла собі на покуті у червоних чобіточках. Не кішкайте, не полохайте: Нехай собі привикає, Хліба-солі поїдає Та додому не тікає»; | ||
| + | у багатьох приповідках ідеться про хижість птаха, яка переноситься на людину: «Знати сову по пір’ю», «Спить сова, та кури бачить»; | ||
| + | в античній Греції сова була символом мудрості; | ||
| + | І. Франко записує й оцінну українську приказку «Мудрий, як сова»; у Т. Шевченка в поемі «Чернець» є слова: «А сивий гетьман, мов сова, Ченцеві зазирає в вічі», де, можливо, йдеться про мудрого Мазепу, який зазирає в очі «лихом не добитому» Палієві, що не збагнув далекоглядних гетьманових розрахунків і став йому на дорозі. Ні сич, ні сова (прислів’я); | ||
| + | Сова вдень мовчить, а вночі кричить (приказка); | ||
| + | Сові сонце очі коле (приказка); | ||
| + | Десь крикнула сова смутно та жалібно (І. Нечуй-Левицький). | ||
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 558-559. | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 558-559. | ||
| Рядок 43: | Рядок 60: | ||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
{{#ev:youtube| OAD0LJtIFGs}} | {{#ev:youtube| OAD0LJtIFGs}} | ||
| − | https://www.youtube.com/watch?v=OAD0LJtIFGs | + | [https://www.youtube.com/watch?v=OAD0LJtIFGs] |
| − | + | ||
| + | ==Цікаві факти== | ||
| + | ===Цікаві факти про сову=== | ||
| + | Зір і слух сови у 4 рази краще ніж у кішки | ||
| + | Більше читайте тут: [http://dovidka.biz.ua/tsikavi-fakti-pro-sovu/] | ||
| − | + | Сови різних видів полюють один на одного. | |
| + | Більше читайте тут: [http://cikavosti.com/20-cikavih-faktiv-pro-sov/] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Слова 2016 року]] | [[Категорія:Слова 2016 року]] | ||
[[Категорія:Со]] | [[Категорія:Со]] | ||
Поточна версія на 21:54, 4 листопада 2016
Сова, -ви, ж. 1) Сова. Ні сич, ні сова. Посл. 2) — кі́тча. Филинъ. Вх. Лем. 425. Ум. Со́вонька, со́вочка.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СОВА́, и, жін. Хижий нічний птах з великою круглою головою, великими очима й коротким гачкуватим дзьобом. Підраховано, що одна сова поїдає за рік таку кількість мишей, яка може знищити цілу тонну зерна (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 123); Десь крикнула сова смутно та жалібно, неначе жалілась або плакала, мов дитина (Нечуй-Левицький, V, 1966, 167);
В тайзі всіма голосами верещали перелякані сови (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 68);
- У порівняннях. Руденький чоловічок заблимав, як сова, очима (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 267);
І засохли мої сльози, Сльози молодії. І тепер я розбитеє Серце ядом гою, І не плачу, й не співаю, А вию совою (Тарас Шевченко, I, 1963, 352); [Бобренко:] Глядіть же ви, як тільки що зачули, То зараз нам ви дайте певний знак.
[2-й козак:] Так, знаємо; совою крикнем (Володимир Самійленко, II, 1958, 35).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Сова, ви, ж. 1) Сова. Ні сич, ні сова. Посл. 2) — кі́тча. Филинъ. Вх. Лем. 425. Ум. Со́вонька, со́вочка. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 164.
Cова́ (зменшено-пестливі — со¬́вонька, со́вочка, совеня́ — маля сови; зменшено-пестливі — совеня́тко, сов’я́тко) — хижий нічний птах з великою круглою головою, великими очима й коротким гачкуватим дзьобом; споконвіку птаха вважають провісником біди, небезпеки, наприклад у Б. Харчука «Волинь»: «Не на добре сова кричить, — видно, біду накликає»; тому й кажуть: «Сова не принесе добра», навіть для природи, — «сова кричить — холод накликає»; птах виступає об’єктом негативних характеристик: «Не пара сова до сокола», «Не бачить сова, яка сама», «Не уродить сова сокола, а кобила вола», «Сова хоч під небо злетить, то все сова»; про диявольську природу сови свідчить приповідка: «Сова не родить сокола, а такого ж чорта, як сама»; як найпоганіший птах сова символізує негарних людей, тому кажуть про погану жінку: «Знає сова, що красна сама», про поганих дітей, якими батьки вихваляються: «І сова казала, що її діти найкращі»; у весільній пісні про молоду, яку «умикнули» з чужого роду і яка виявляла удаваний поганий настрій, співали: «Прилетіла сова, сіла собі на покуті у червоних чобіточках. Не кішкайте, не полохайте: Нехай собі привикає, Хліба-солі поїдає Та додому не тікає»; у багатьох приповідках ідеться про хижість птаха, яка переноситься на людину: «Знати сову по пір’ю», «Спить сова, та кури бачить»; в античній Греції сова була символом мудрості; І. Франко записує й оцінну українську приказку «Мудрий, як сова»; у Т. Шевченка в поемі «Чернець» є слова: «А сивий гетьман, мов сова, Ченцеві зазирає в вічі», де, можливо, йдеться про мудрого Мазепу, який зазирає в очі «лихом не добитому» Палієві, що не збагнув далекоглядних гетьманових розрахунків і став йому на дорозі. Ні сич, ні сова (прислів’я); Сова вдень мовчить, а вночі кричить (приказка); Сові сонце очі коле (приказка); Десь крикнула сова смутно та жалібно (І. Нечуй-Левицький). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 558-559.
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Сова, -ви, ж. 1) Сова. Ні сич, ні сова. Посл. 2) — кі́тча. Филинъ. Вх. Лем. 425. Ум. со́вонька, со́вочка.
Іноземні словники
українська-англійська Словник
• owl (Noun ) (noun ) A solitary, mainly nocturnal bird of prey, belonging to the order Strigiformes; it has large forward-facing eyes and ears and a hawk-like beak, and it can turn its head 180 degrees around. a bird
Словари и энциклопедии на Академике
сова -и́, ж. 1) Хижий нічний птах з великою круглою головою, великими очима й коротким гачкуватим дзьобом. 2) Про людину, у якої період творчої активності припадає на другу половину дня і вечір.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Цікаві факти про сову
Зір і слух сови у 4 рази краще ніж у кішки Більше читайте тут: [2]
Сови різних видів полюють один на одного. Більше читайте тут: [3]
