Відмінності між версіями «Офіра»
(Створена сторінка: '''Офіра, -ри, '''''ж. ''= '''Охвіра. '''Чуб. І. 168. Категорія:Оф) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Офіра, -ри, '''''ж. ''= ''' | + | '''<big>Офіра, -ри,</big>''' ''ж.'' = '''охвіра.''' - те саме, що '''же́ртва'''. ''[Дон Жуан:] Ні, ніколи я не візьму її [обручки]. Носіть її або мадонні дайте на офіру, як хочете (Л. Укр., III, 1952, 373); За нею з виглядом невинної офіри сунулась Маріцца, а позаду і Йон (Коцюб., І, 1955, 276); На страту йди спокійно, сміло, впади офірою оман (Сос., І, 1957, 420); М’ясницькому учневі, сину банкрота, Офірі судських передряг.. Не личить гордливих надгробків пишнота (Бажан, Роки, 1957, 199); Нехай в душі горить жар віри, міць до офіри, до боротьби… (У. Кравч., Вибр., 1958, 164).'' Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 816. |
| + | |||
| + | За релігійними обрядами деяких народів — '''предмет або жива істота, яких приносили як дар богам.''' ''[Гелен:] Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Л. Укр., II, 1951, 308); У річкових вирах, на думку слов’ян, жив водяник, якого перед початком ловіння риби вони старались задобрити принесенням жертви''. // Добровільний внесок у вигляді грошей або яких-небудь предметів на користь когось, чогось; '''пожертвування'''. ''Полтавському губернському земству дозволено збирати жертви на пам’ятник у Києві великому Кобзареві України (Мирний, V, 1955, 313)''. // '''Той, хто загинув від нещасного випадку, від руки ворога і т. ін.''' ''Велика боротьба праці проти капіталу коштувала безлічі жертв робітникам усіх країн (Ленін, 7,1949, 173); Вже внесли труп. Це був юнак з чорними вусиками і довгими віями — жертва автомобільної катастрофи (Донч., 1, 1956, 371);'' // '''Той, над ким знущаються, проявляють насилля.''' ''Поліцай зупиняється, чекає відповіді і шалено б’є нагайкою по столі. Лунає стогін жертви (Ю. Янов., IV, 1959, 217); Усі в’язні вже стояли рядами в коридорі, і Менгель, блискаючи скельцями пенсне, тикав пальцем в обрану жертву (Хижняк, Тамара, 1959, 201);'' // '''Про людей, тварин або комах, що перебувають у лапах хижака, у клітці, у сітці і т. ін.''' ''Страшенно скрикнула нещаслива жертва; захрустіли кості під медведячими зубами (Фр., VI, 1951, 16); Удави не отруйні, але, нападаючи на свою жертву, обвивають її, душать і ковтають цілком (Фіз. геогр., 5, 1956, 148);'' // перен., кого, чого. '''Той, хто переживає, терпить різні неприємності від кого-, чого-небудь.''' ''Залякана сільська дитина, нечесана, погано одягнена, стає жертвою школярів і грубих, неосвічених учителів (Коцюб., III, 1956, 27); Жертва Булгакового темпераменту мала досить жалюгідний вигляд (Кулик, Записки консула, 1958, 31). | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
[[Категорія:Оф]] | [[Категорія:Оф]] | ||
Поточна версія на 04:16, 26 жовтня 2016
Офіра, -ри, ж. = охвіра. - те саме, що же́ртва. [Дон Жуан:] Ні, ніколи я не візьму її [обручки]. Носіть її або мадонні дайте на офіру, як хочете (Л. Укр., III, 1952, 373); За нею з виглядом невинної офіри сунулась Маріцца, а позаду і Йон (Коцюб., І, 1955, 276); На страту йди спокійно, сміло, впади офірою оман (Сос., І, 1957, 420); М’ясницькому учневі, сину банкрота, Офірі судських передряг.. Не личить гордливих надгробків пишнота (Бажан, Роки, 1957, 199); Нехай в душі горить жар віри, міць до офіри, до боротьби… (У. Кравч., Вибр., 1958, 164). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 816.
За релігійними обрядами деяких народів — предмет або жива істота, яких приносили як дар богам. [Гелен:] Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Л. Укр., II, 1951, 308); У річкових вирах, на думку слов’ян, жив водяник, якого перед початком ловіння риби вони старались задобрити принесенням жертви. // Добровільний внесок у вигляді грошей або яких-небудь предметів на користь когось, чогось; пожертвування. Полтавському губернському земству дозволено збирати жертви на пам’ятник у Києві великому Кобзареві України (Мирний, V, 1955, 313). // Той, хто загинув від нещасного випадку, від руки ворога і т. ін. Велика боротьба праці проти капіталу коштувала безлічі жертв робітникам усіх країн (Ленін, 7,1949, 173); Вже внесли труп. Це був юнак з чорними вусиками і довгими віями — жертва автомобільної катастрофи (Донч., 1, 1956, 371); // Той, над ким знущаються, проявляють насилля. Поліцай зупиняється, чекає відповіді і шалено б’є нагайкою по столі. Лунає стогін жертви (Ю. Янов., IV, 1959, 217); Усі в’язні вже стояли рядами в коридорі, і Менгель, блискаючи скельцями пенсне, тикав пальцем в обрану жертву (Хижняк, Тамара, 1959, 201); // Про людей, тварин або комах, що перебувають у лапах хижака, у клітці, у сітці і т. ін. Страшенно скрикнула нещаслива жертва; захрустіли кості під медведячими зубами (Фр., VI, 1951, 16); Удави не отруйні, але, нападаючи на свою жертву, обвивають її, душать і ковтають цілком (Фіз. геогр., 5, 1956, 148); // перен., кого, чого. Той, хто переживає, терпить різні неприємності від кого-, чого-небудь. Залякана сільська дитина, нечесана, погано одягнена, стає жертвою школярів і грубих, неосвічених учителів (Коцюб., III, 1956, 27); Жертва Булгакового темпераменту мала досить жалюгідний вигляд (Кулик, Записки консула, 1958, 31).
