Відмінності між версіями «Є»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Є. '''3-е лицо ед. ч. н. вр. отъ гл''. '''''бути'''. Есть. ''Є в мене криниця під перелазом. ''Лавр. 35. '...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
'''Є. '''3-е лицо ед. ч. н. вр. отъ гл''. '''''бути'''. Есть. ''Є в мене криниця під перелазом. ''Лавр. 35. ''Добро у кого є господа, а в тій господі є сестра, чи мати добрая. ''Шевч. 439.
+
'''Є.  
+
Є, перше значення: невідм., сер. Сьома літера українського алфавіту на позначення сполучення «й» або м'якого приголосного звука з голосним звуком «є».
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 494.Коментарі (0)
 +
Є, друге значення: 
 +
1. Форма теп. ч. всіх осіб одн. і мн. дієслова бути. За кілька хвилин вона вже засипала Раїсу безладними питаннями: — Чи є в неї сестра? А вишні в саду вже достигли? Чи й в неї була та сама начальниця в школі? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 319); У юрбі з усіх уже кутків народ: є з Новоселівки, є з-над яру (Андрій Головко, II, 1957, 321).
 +
2. Служить зв'язкою у складному присудку. Мова є найважливіший засіб людських стосунків.. (Ленін, 20, 1950, 364).
 +
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 494.
 +
 
 
[[Категорія:Єв]]
 
[[Категорія:Єв]]

Версія за 15:43, 20 жовтня 2016

Є. Є, перше значення: невідм., сер. Сьома літера українського алфавіту на позначення сполучення «й» або м'якого приголосного звука з голосним звуком «є». Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 494.Коментарі (0) Є, друге значення: 1. Форма теп. ч. всіх осіб одн. і мн. дієслова бути. За кілька хвилин вона вже засипала Раїсу безладними питаннями: — Чи є в неї сестра? А вишні в саду вже достигли? Чи й в неї була та сама начальниця в школі? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 319); У юрбі з усіх уже кутків народ: є з Новоселівки, є з-над яру (Андрій Головко, II, 1957, 321). 2. Служить зв'язкою у складному присудку. Мова є найважливіший засіб людських стосунків.. (Ленін, 20, 1950, 364). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 494.