Відмінності між версіями «Кужіль»
(Створена сторінка: '''Кужіль, -ля, '''''м. ''и '''кужіль, -желі, '''''ж. ''Чесанный день, приготовленный для пряденія. ''К...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ''' | + | '''''кужіль''''' – прядиво чи вовна, намотані на кужівку (частину прядки у вигляді кілка); (рідко) те саме, що кужівка |
| − | [ | + | == Словник Грінченка == |
| + | Кужіль, -ля, м. и кужіль, -желі, ж. Чесанный день, приготовленный для пряденія. Кужіль м'якого льону на жердці. МВ. (О. 1862. III. 57). Дали кужелю прясти. ЗОЮР. II. 23. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Чуб. V. 76. дим кужілем. Дымъ клубами. Желех. | ||
| + | == Сучасні словники == | ||
| + | *Академічний словник української мови | ||
| + | КУ́ЖІЛЬ, желя, чол., КУЖІ́ЛЬ, желі, жін. | ||
| + | 1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129); * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53). | ||
| + | 2. рідко. Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316). | ||
| + | == Ілюстрації == | ||
| + | == Див. Також == | ||
| + | http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/25144-kuzhil.html#show_point | ||
| + | http://sum.in.ua/s/kuzhilj | ||
Поточна версія на 13:12, 20 жовтня 2016
кужіль – прядиво чи вовна, намотані на кужівку (частину прядки у вигляді кілка); (рідко) те саме, що кужівка
Словник Грінченка
Кужіль, -ля, м. и кужіль, -желі, ж. Чесанный день, приготовленный для пряденія. Кужіль м'якого льону на жердці. МВ. (О. 1862. III. 57). Дали кужелю прясти. ЗОЮР. II. 23. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти. Чуб. V. 76. дим кужілем. Дымъ клубами. Желех.
Сучасні словники
- Академічний словник української мови
КУ́ЖІЛЬ, желя, чол., КУЖІ́ЛЬ, желі, жін. 1. Прядиво або вовна, намотані на кужівку. Ой піду я за ворота білу кужіль прясти, Там мій милий, чорнобривий жене воли пасти (Павло Чубинський, V, 1874, 76); А в зимі, то мами прядуть кужіль та й співають свої дівоцькі співанки (Василь Стефаник, I, 1949, 99); Порожньою бічною вуличкою пробігли дівчата з пухнастими кужелями (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 129); * Образно. Кужелі золотавого пилу Піднімав суховій на соші [шосе]... (Терень Масенко, Степ, 1938, 53). 2. рідко. Те саме, що кужівка, кужілка. А мати Сидить на призьбі коло хати Та вовну з кужеля пряде (Тарас Шевченко, II, 1953, 316).
Ілюстрації
Див. Також
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/25144-kuzhil.html#show_point http://sum.in.ua/s/kuzhilj
