Відмінності між версіями «Дідо»
(Створена сторінка: '''Дідо, -да, '''''м. ''1) Дѣдъ. 2) То-же, что '''песик '''въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. ІІІ. 24. Ум. '''Дідонько...) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | == Словник Грінченка == | ||
'''Дідо, -да, '''''м. ''1) Дѣдъ. 2) То-же, что '''песик '''въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. ІІІ. 24. Ум. '''Дідонько. ''' | '''Дідо, -да, '''''м. ''1) Дѣдъ. 2) То-же, что '''песик '''въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. ІІІ. 24. Ум. '''Дідонько. ''' | ||
[[Категорія:Ді]] | [[Категорія:Ді]] | ||
+ | |||
+ | == Словник української мови == | ||
+ | |||
+ | ДІ́ДО - дід. | ||
+ | Коли моєму батькові було на 14 рік, дідо мій Яків помер (Коб., III, 1956, 551). | ||
+ | |||
+ | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 299. | ||
+ | |||
+ | == Словник-довідник == | ||
+ | дід — | ||
+ | |||
+ | 1) (зменшено-пестливі — діду́нь, діду́ньо, діду́нечко, діду́сь, діду́сьо, діду́сечко) — батьків або материн батько; жартують: «Давно знайомі: їхні діди спали на одній соломі», «Мій дід з твоєю бабою на сорокопуди ходили та й Бога о здоров’ї для неї молили»; символізує мудрість, досвід, коріння роду. Годуй діда на печі, ба й сам там будеш (приказка); Доки діда, доти й хліба (приказка); Який дід, такий його плід, який батько, такі й діти (М. Номис); «Коли то було?» — «Ще як дід до баби в свати ходив» (М. Номис); Згадаю те лихо, степи ті безкраї, І батька, і діда старого згадаю… Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Т. Шевченко); | ||
+ | |||
+ | 2) (збільшено-згрубілі — діди́сько, діди́ще, діду́га, дідуга́н; зменшено-пестливі — дідо́к, дідо́чок, ді́донько) — чоловік похилого віку. Гуляв, гуляв, аж дідом став (приказка); Сердилась баба на діда, а дід того не знав (приповідка); Казав дід бабі: «Якби сир та масло, то вареників наварила б, тільки що ж — борошна нема» (приповідка); Розсипався б дід, якби баба його не підперезала (приповідка); Ой дідонько, дідонько, шовковая борода… (пісня); Ой ти, старий дідуган, ізігнувся, як дуга (пісня); Попхались к дереву поближче, Прийшли на самий перевіз, Де засмальцьований дідище Вередував, як в греблі біс (І. Котляревський); | ||
+ | |||
+ | 3) старець. В діда торбу вкрали (приказка); Захотів у діда випросити хліба (приказка); Йому лише сліпі діди водити (приказка); «Діду! Село горить!» — «Я торбу беру, на друге іду!» (приповідка); | ||
+ | |||
+ | 4) діди́ — люди минулих поколінь; предки, пращури; уживаємо як похідне від Дід — дохристиянський родинний бог (див. ще ді́дько, Домови́к). Наші діди зазнали біди, наші внуки зазнають муки (приказка); Не тим наші діди погоріли, що солодко пили та їли (приповідка); Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо (М. Номис); Лірник візьме кобзу в руки… Щоб згадати пізні внуки, Як жилося їх дідам (Я. Щоголев); | ||
+ | |||
+ | 5) Дід Моро́з = Різдвя́ний дід (дідо́к) — казкова істота, уособлення морозу у вигляді рожевощокого старого чоловіка з бородою, в шубі, шапці, з палицею; разом зі Снігуронькою традиційний головний персонаж новорічних і православних Різдвяних свят (див. ще моро́з 3); | ||
+ | |||
+ | 6) соло́м’яний дід (на баштанах — башта́нний дід) — опудало на городах, значення пішло від старовинного значення слова як сторожа в саду. Ліпше солом’яний дід, ніж золотий син (П. Чубинський); Щоб горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом’яного Діда, приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити (Л. Глібов); | ||
+ | |||
+ | 7) також трав’яни́й дід — ритуальний (обрядовий) сніп соломи, трави або очерету, складений так, що половина вершками в один бік, а половина—в другий; | ||
+ | |||
+ | 8) народний танок. Дай хліба — проскачу діда (М. Номис); | ||
+ | |||
+ | 9) старовинна народна страва, приготовлена з борошна і пшона (різновид лемі́шки — див.); | ||
+ | |||
+ | 10) тільки в множині — тіні по кутках кімнати, хати, двору, майдану тощо. По закутках зрана до вечора стоять діди (І. Нечуй-Левицький); | ||
+ | |||
+ | 11) тільки в множині — зв’язані попарно качани кукурудзи, що висять у гуцульських хатах під образами як прикраса; | ||
+ | |||
+ | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 186-187. | ||
+ | |||
+ | == Ілюстрації == | ||
+ | http://wiki.kubg.edu.ua/images/f/f0/31.jpg | ||
+ | |||
+ | http://wiki.kubg.edu.ua/images/7/78/Babka-8.jpg |
Поточна версія на 23:14, 19 жовтня 2016
Словник Грінченка
Дідо, -да, м. 1) Дѣдъ. 2) То-же, что песик въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. ІІІ. 24. Ум. Дідонько.
Словник української мови
ДІ́ДО - дід. Коли моєму батькові було на 14 рік, дідо мій Яків помер (Коб., III, 1956, 551).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 299.
Словник-довідник
дід —
1) (зменшено-пестливі — діду́нь, діду́ньо, діду́нечко, діду́сь, діду́сьо, діду́сечко) — батьків або материн батько; жартують: «Давно знайомі: їхні діди спали на одній соломі», «Мій дід з твоєю бабою на сорокопуди ходили та й Бога о здоров’ї для неї молили»; символізує мудрість, досвід, коріння роду. Годуй діда на печі, ба й сам там будеш (приказка); Доки діда, доти й хліба (приказка); Який дід, такий його плід, який батько, такі й діти (М. Номис); «Коли то було?» — «Ще як дід до баби в свати ходив» (М. Номис); Згадаю те лихо, степи ті безкраї, І батька, і діда старого згадаю… Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Т. Шевченко);
2) (збільшено-згрубілі — діди́сько, діди́ще, діду́га, дідуга́н; зменшено-пестливі — дідо́к, дідо́чок, ді́донько) — чоловік похилого віку. Гуляв, гуляв, аж дідом став (приказка); Сердилась баба на діда, а дід того не знав (приповідка); Казав дід бабі: «Якби сир та масло, то вареників наварила б, тільки що ж — борошна нема» (приповідка); Розсипався б дід, якби баба його не підперезала (приповідка); Ой дідонько, дідонько, шовковая борода… (пісня); Ой ти, старий дідуган, ізігнувся, як дуга (пісня); Попхались к дереву поближче, Прийшли на самий перевіз, Де засмальцьований дідище Вередував, як в греблі біс (І. Котляревський);
3) старець. В діда торбу вкрали (приказка); Захотів у діда випросити хліба (приказка); Йому лише сліпі діди водити (приказка); «Діду! Село горить!» — «Я торбу беру, на друге іду!» (приповідка);
4) діди́ — люди минулих поколінь; предки, пращури; уживаємо як похідне від Дід — дохристиянський родинний бог (див. ще ді́дько, Домови́к). Наші діди зазнали біди, наші внуки зазнають муки (приказка); Не тим наші діди погоріли, що солодко пили та їли (приповідка); Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо (М. Номис); Лірник візьме кобзу в руки… Щоб згадати пізні внуки, Як жилося їх дідам (Я. Щоголев);
5) Дід Моро́з = Різдвя́ний дід (дідо́к) — казкова істота, уособлення морозу у вигляді рожевощокого старого чоловіка з бородою, в шубі, шапці, з палицею; разом зі Снігуронькою традиційний головний персонаж новорічних і православних Різдвяних свят (див. ще моро́з 3);
6) соло́м’яний дід (на баштанах — башта́нний дід) — опудало на городах, значення пішло від старовинного значення слова як сторожа в саду. Ліпше солом’яний дід, ніж золотий син (П. Чубинський); Щоб горобців шкідливих настрашити, Вигадливий Хазяїн взяв Солом’яного Діда, приладнав Та ще й з лозиною, неначе хоче бити (Л. Глібов);
7) також трав’яни́й дід — ритуальний (обрядовий) сніп соломи, трави або очерету, складений так, що половина вершками в один бік, а половина—в другий;
8) народний танок. Дай хліба — проскачу діда (М. Номис);
9) старовинна народна страва, приготовлена з борошна і пшона (різновид лемі́шки — див.);
10) тільки в множині — тіні по кутках кімнати, хати, двору, майдану тощо. По закутках зрана до вечора стоять діди (І. Нечуй-Левицький);
11) тільки в множині — зв’язані попарно качани кукурудзи, що висять у гуцульських хатах під образами як прикраса;
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 186-187.
Ілюстрації