Відмінності між версіями «Лом»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Лом, -ма, '''''м. ''Ломъ (желѣзное орудіе). Категорія:Ло) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Лом, -ма, '''''м. ''Ломъ (желѣзное орудіе). | '''Лом, -ма, '''''м. ''Ломъ (желѣзное орудіе). | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/lom'''Лом'''] | ||
| + | * 1. Товстий загострений з одного кінця металевий стрижень, яким ламають, розбивають що-небудь тверде. Робітники ломами й сокирами ламають стіну, вона незабаром падає (Леся Українка, II, 1951, 204); Чувся в темряві крізь галас і крики брязкіт ломів об залізо (Андрій Головко, I, 1957, 67). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 543. | ||
| + | * 2. 1) Поламані або придатні лише для переробки предмети (переважно металеві). Долі одпечатувалися синіми квадратами місячні вікна, а на шибках у їх лежали нерухомі тіні од волохатих гілочок і сучечків, ніби хто понакидав туди срібного лому (Степан Васильченко, I, 1959, 239); Ідея одержання мартенівської сталі.. була викликана потребою переплавляти нагромаджуваний металевий лом (Наука і життя, 1, 1957, 8). | ||
| + | ::2) Сухе гілля, сучки дерев, що попадали на землю; сушняк, хмиз. Ой піду я в ліс по дрова, Назбираю лому (Народна лірика, 1956, 295); Стрімкі дебрі, завалені від віків гниючим ломом (Іван Франко, IV, 1950, 473). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 543. | ||
| + | == Ілюстрації == | ||
| + | <gallery> | ||
| + | ЛОМ.jpg| | ||
| + | ЛОМ2.jpg| | ||
| + | ЛОМ3.jpg| | ||
| + | Хворост2.jpg| | ||
| + | </gallery> | ||
| + | == Див. також == | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D1%82%D0%B0 Лопата] | ||
| + | *[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%81%D0%BB%D0%BE Весло] | ||
| + | |||
[[Категорія:Ло]] | [[Категорія:Ло]] | ||
Поточна версія на 23:00, 19 жовтня 2016
Лом, -ма, м. Ломъ (желѣзное орудіе).
Сучасні словники
- 1. Товстий загострений з одного кінця металевий стрижень, яким ламають, розбивають що-небудь тверде. Робітники ломами й сокирами ламають стіну, вона незабаром падає (Леся Українка, II, 1951, 204); Чувся в темряві крізь галас і крики брязкіт ломів об залізо (Андрій Головко, I, 1957, 67).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 543.
- 2. 1) Поламані або придатні лише для переробки предмети (переважно металеві). Долі одпечатувалися синіми квадратами місячні вікна, а на шибках у їх лежали нерухомі тіні од волохатих гілочок і сучечків, ніби хто понакидав туди срібного лому (Степан Васильченко, I, 1959, 239); Ідея одержання мартенівської сталі.. була викликана потребою переплавляти нагромаджуваний металевий лом (Наука і життя, 1, 1957, 8).
- 2) Сухе гілля, сучки дерев, що попадали на землю; сушняк, хмиз. Ой піду я в ліс по дрова, Назбираю лому (Народна лірика, 1956, 295); Стрімкі дебрі, завалені від віків гниючим ломом (Іван Франко, IV, 1950, 473).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 543.
