Відмінності між версіями «Ждати»

Поточна версія на 22:28, 19 жовтня 2016

Ждати, жду, ждеш, гл. Ждать, ожидать, чаять. Бог не рівно ділить: жде, щоб сами ділилися. Ном. № 81. Якого прасунка ждатимеш. Ном. № 5623. Не жди свого миленького із чужого краю. Мет. 11. Я щастя ждав, на злигодні здобувся: я світу ждав, у темряві зостався. К. Іов. 65. Ждати на кого. Ждать кого. Ждав уже на нас увесь рід Ілашів. Федьк. Пов. 29. Час не жде на нас. Св. Л. 295.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖДАТИ, жду, ждеш, недок. 1. перех. Перебувати де-небудь, щоб побачити когось, зустрітися з кимось; чекати, очікувати. Може, вийшла русалонька Матері шукати, А може, жде козаченька, Щоб залоскотати (Тарас Шевченко, I, 1951, 3); А може, вона навмисне так довго одягається, щоб знову непомітно позирати, як поводиться Петро, ждучи її? (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 12); * У порівняннях. І не раз після того можна було бачити його, як понурий сновигав біля Ратієвщини, наче ждав кого (Панас Мирний, IV, 1955, 36); // перех. і неперех., кого, чого, на кого — що, з спол. Розраховувати на чиє-небудь повернення, на прихід, появу когось, чогось, на здійснення чогось. Ждав на Параску, та вона не приходила (Іван Франко, VII, 1951, 125); Ждала [дівчина], щоб настала ніч (Леся Українка, I, 1951, 181); Петрик щодня з війни ждав батька (Василь Кучер, Полтавка, 1950, 73); Товариші ждуть команди (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 302). // Ждати не діждатися — довго, з нетерпінням очікувати кого-, що-небудь. Ламав [Уляна] руки, молиться богу і жде не діждеться Федора (Панас Мирний, I, 1954, 301). 2. перех. і неперех. Надіятися на що-небудь, сподіватися чогось; чекати. Бува і чоловік сьому колючці пара: Людей товче та й жде, щоб хто його кохав (Євген Гребінка, I, 1957, 52); — Хм! — гірко мукнув дід і помовчав. — Ні, вже не ждати добра від Якова (Панас Мирний, I, 1954, 167); Не ждіть рятунку ні від кого: Ні від богів, ні від царів (Сто пісень для молоді, 1946, 7). ♦ Ждати з (коло) моря погоди — даремно на що-небудь надіятися, чогось чекати. — Чого ж ти сердишся? — звернувся він обережно. — Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо. — Жди з моря погоди, — відрізала вона коротко (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 311); Не ждати такого від кого — не надіятись, що хто-небудь може так зробити. — Не ждали ми, Чіпко, від тебе такого! — дошкуля Лушня (Панас Мирний, II, 1954, 176). 3. тільки 3 ос., перех. Бути призначеним, неминучим для кого-небудь. Вона почувала, що її жде велике горе (Нечуй-Левицький, III, 1956, 331); [Хвора:] Мене жде шибениця — я те знаю (Леся Українка, I, 1951, 118); Ми не можемо не радіти, знаючи, що нас ждуть ще кращі.. роки (Радянська Україна, 1.I 1951, 2). 4. неперех. Гаяти час, зволікати з чим-небудь, розраховуючи на здійснення, появу чогось. Бжозовський ждав тиждень, ждав другий, а суду не було (Нечуй-Левицький, II, 1956, 251); — Воно якби Василь сміливіший, то ми. може б, і побралися; тільки він жде, поки батькові рік вийде [після смерті] (Панас Мирний, III, 1954, 163). ♦ Не заставляти (заставити) себе ждати — дуже швидко, без затримки робити, виконувати, здійснювати що-небудь. Килигей не заставив себе ждати: звичним кавалерійським рухом придавивши на голові папаху, ступнув наперед (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 310); Час не жде — необхідно негайно щось виконувати, робити. Мушу оце добре взятись до роботи, бо, далебі, час не жде (Леся Українка, V, 1956, 347).

Ілюстрації

Медіа