Відмінності між версіями «Тіпати»

Версія за 20:30, 19 жовтня 2016

Сучасні словники

ТІ́ПАТИ, аю, аєш, недок. 1. перех. і неперех., ким, чим. Короткими ривками, поштовхами хитати з боку на бік або зверху вниз; трясти, стрясати. В колисці прокинулась дитина. Незабаром у хаті було повно плачу. Плакав Петько, тіпаючи колиску, плакала дитина (Степан Васильченко, I, 1959, 217); Як узяли ми його [непритомного] під пахву, як стали по снігові гасати, як почали його тіпати, таскать то взад, то вперед (Гнат Хоткевич, I, 1966, 168); // Хитати, махати, часто рухати чим-небудь. Знову всі заколесили біля столу; поміж другими й старий дяк тіпав головою (Панас Мирний, III, 1954, 85); // Ухопивши кого-небудь за плечі, руки і т. ін., з силою штовхати, смикати, трясти. Але Замфір не слухав його: він тільки тіпав бідним циганом та кричав йому просто в обличчя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 212); Доньку має дуже строгу. Як візьме, кажуть, за бороду — у Явтуха борода довжелезна — та як почне ним тіпати! (Юрій Яновський, II, 1954, 202); // Викликати здригання, стрясання чого-небудь (про плач, судорогу, кашель і т. ін.). Нестримне ридання тіпає її тіло (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 111); Її холодні очі зовсім скрижаніли, а тонкими устами тіпає нервова судорога (Михайло Стельмах, I, 1962, 620); Кашель тіпав Микитою довго, струшуючи тілом і роздимаючи груди (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 29); // Розвівати, тріпати, шарпати (про вітер і т. ін.). Розлютований вітер нещадно тіпав буйні, роками не миті махновські чуби (Олесь Гончар, II, 1959, 430); // безос. — А гу, гу-у!.. Страшним голосом перегукувалось щось у степу.. А коло вікон щось жалібно вило, просило, тужило. На напільному вікні одірвало од степу край матки й тіпало нею, як щось живе рукою (Степан Васильченко, I, 1959, 305). ♦ Мишка тіпає (тіпала) що, діал. — судорога зводить (зводила) що-небудь. Чіпка пильно дивився на діда — очей не спускав... Лице аж пополотніло; .. верхню губу мишка тіпала (Панас Мирний, II, 1954, 62). 2. перех. і ким. Викликати сильне тремтіння, дрижання, озноб (про хворобу, сильне нервове збудження). Уляні так страшно, так страшно, й сама не знає чого; якась трясця тіпа її, цокотить зубами, волосся лізе вгору (Панас Мирний, I, 1954, 309); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 343); Плечі Нестора тіпала лихоманка, обсипаючи їх впереміжку то колючою крупою віхоли, то вогнистими снопами іскор (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 88); // безос. Про відчуття ким-небудь сильного дрожу. Мене тіпало, як у лихоманці. Чи правильно зробив? Чи треба було так робити? Вирішив — треба (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 216); // Ослабляти, знесилювати, мучити частими нападами ознобу (про хворобу). Ось уже близько двох місяців тіпає його ця виснажлива неподатлива хвороба (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 388); // Викликати сильне нервове збудження аж до тремтіння, дрожу (про почуття, переживання). В одній хаті жили два вороги,.. доволі було якоїсь дрібнички — і злість тіпала обома, немов пропасниця (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 21); Віталій Стратонович, ледве перемагаючи гнів, бере з рук панотця пропахлу церквою і потом камилавку і не знає куди її подіти — так обурення тіпає чоловіком (Михайло Стельмах, I, 1962, 334); «Відзначся хоч тут! Відзначся, бо такої нагоди не скоро дочекаєшся» — підстрибувала совість Федора Свербика, аж тіпала ним (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 105); // безос. Взагалі викликати здригання тіла. Захеканий, уткнувся [Іван] дідові в коліна й не міг передихнути. — Та вгамуйся, — казав йому дід, — хай не тіпає тобою (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 68). 3. Те саме, що тіпатися 2. Тіпають плечі.

Див. також

http://momandkids.net.ua/

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 145.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/