Відмінності між версіями «Язикатий»

Поточна версія на 00:05, 19 жовтня 2016

Язикатий, -а, -е. Болтливый. Язиката баба. ЯЗИКА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який любить багато говорити, сперечатися, сваритися; який влучно, дотепно висловлюється. — Відкіль це взявся неборак? Чому ж йому ніхто не вкаже? Та це вже, справді, сором, глум!.. — Цить, язикатий! — дядько каже, — Бо то ж мій кум... (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 55); — Була в нього дочка — не дівчина, а справжнє чортеня. Швидка, як куля, язиката, вперта, вередлива — мені б, старому ослові, вже тоді було б збагнути... (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 139); — А бодай вам, які язикаті, — засміялася Ольга Павлівна. — Вас, бачу, не переговориш... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 352); Дорош і Оксен увійшли, стривожені і збуджені: дорогою язикатий виконавець розказав їм, що «голову ранено, і хтозна, чи до ранку доживе» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 188). 2. Який має форму язика (у 1 знач.) (про вогонь, полум'я, хвилі і т. ін.). Язикате полум'я весело облизувало синій таз, в якому клекотіло варення (Олесь Гончар, Земля.., 1947, 11); Перед світанком на південно-східному схилі Довгої балки.. визолотилися язикаті вогнища (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 319).

Сучасні словники

СЛОВНИК СИНОНІМІВ БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙрозм., ПАЩЕКУВА́ТИЙрозм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше;ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙрозм. (який багато, жваво, голосно говорить); ЩЕБЕТЛИ́ВИЙ, ЦОКОТЛИ́ВИЙрозм. (перев. про жінок та дітей - гомінливий). Балакучий дід починає розповідати, як і за що забрали Маркса (С. Васильченко); Він мало говорив, та багато пив і все зупиняв свою, не в міру балакливу, жінку, Домаху (Грицько Григоренко); Грицько був говіркий, веселий, любив пореготатися; Семен був мовчазний та похмурий (Б. Грінченко); Ольга була сьогодні збуджена і говірлива, як рідко коли (Я. Галан); Дорогою язикатий виконавець [сільради] розказав їм, що "голову ранено, і хтозна, чи до ранку доживе" (Григорій Тютюнник); Єзуїт розгублено глянув довкола, шукаючи просторікуватого хама (П. Колесник); Під ворітьми, на лавках, сиділи рядами, як горобці на плоті, веселі й гомінкі румуни (М. Коцюбинський); Колись гомінливі рибалки і веселі курортники звеселяли цю землю (В. Кучер); Ненавиджу я тих лепетливих дам, що дзиґорять як ті сороки (І. Нечуй-Левицький); На галявину.. вибігає табунець дітей. Усі вони ясноокі, веселі, щебетливі (Ю. Збанацький); Цікава дівчинка.. Жвава, цокотлива (М. Чабанівський). - Пор. 1. багатомо́вний. Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання