Відмінності між версіями «Любисток»
(Створена сторінка: '''Люби́сток, -тку, '''''м. ''Раст. Levisticum officinale. ''Чи в любистку ти купався, що ти мені сподобався...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Люби́сток, -тку, '''''м. ''Раст. Levisticum officinale. ''Чи в любистку ти купався, що ти мені сподобався? ''Чуб. V. 75. Ум. '''Любисточок. ''' | '''Люби́сток, -тку, '''''м. ''Раст. Levisticum officinale. ''Чи в любистку ти купався, що ти мені сподобався? ''Чуб. V. 75. Ум. '''Любисточок. ''' | ||
[[Категорія:Лю]] | [[Категорія:Лю]] | ||
| + | |||
| + | '''люби́сток (пестливе — люби́сточок)''' | ||
| + | |||
| + | '''1)''' Багаторічна ароматична трав’яниста рослина, корені і листя якої використовуються в народній медицині, а також настій цієї рослини; оберіг хати, обійстя, ланів, садів, криниць, річок, сіножатей, гаїв, дібров, символ любові, злагоди, «чар-зілля» на любов; святили на Маковія; як ароматична рослина використовувалася при купанні дітей, особливо хлопчиків; за повір’ям, «купати в любистку — будуть дівчата любити» («Чи в любистку ти купався, що так мені сподобався»); народний символ кохання, бо вірили, що рослина приворотна: «Чи ти мене, моя мамо, в люб-цю не купала, що ти мені, моя мамо, долі не вгадала?»; дівчата намагалися напоїти хлопців любистком (наприклад додати його до молока), щоб привернути їхню любов; викрадали любисток із тих городів, де живе щасливе подружжя; любисток входив у так зване тройзі́лля , про що співається в купальській пісні про «Івана, якого порубали на капустоньку» за те, що перейшов дівчатам дорогу, і посіяли його в «трьох городцях» і виросли «три зіллячка»: «Ай уродиться да трой-зіллячко, '''Що перше зіллячко''' — тож василечки, '''А друге зілля''' — тож барвіночок, '''А третє зілля''' — тож любисток. Що любисток задля любощів, А барвіночок задля дівочок, А василечки задля пахощів»; '''любисток уживали й з охоронною метою —''' від русалок, гадюк; подекуди його садили на могилках; здавна використовують і в народній медицині — від шлункових хвороб, від головного болю; спрадавна настоєм любистку вмивалися, щоб лице було чистим, білим; рослина «фіксує» увагу хлопця на звабі дівчини, її цноті, вірності та відданості, що сприяє «аурі» кохання. Трьох синів мала, ночі не спала, їх доглядала, В чистім любистку синів своїх милих купала (Олександр Олесь); | ||
| + | |||
| + | '''2)''' '''тільки люби́-мене́''' — народна назва незабу́дки; також узагалі приворотне зілля. Очарувала його, дала йому якесь «люби-мене» (І. Франко). | ||
| + | |||
| + | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 344. | ||
Версія за 17:43, 17 жовтня 2016
Люби́сток, -тку, м. Раст. Levisticum officinale. Чи в любистку ти купався, що ти мені сподобався? Чуб. V. 75. Ум. Любисточок.
люби́сток (пестливе — люби́сточок)
1) Багаторічна ароматична трав’яниста рослина, корені і листя якої використовуються в народній медицині, а також настій цієї рослини; оберіг хати, обійстя, ланів, садів, криниць, річок, сіножатей, гаїв, дібров, символ любові, злагоди, «чар-зілля» на любов; святили на Маковія; як ароматична рослина використовувалася при купанні дітей, особливо хлопчиків; за повір’ям, «купати в любистку — будуть дівчата любити» («Чи в любистку ти купався, що так мені сподобався»); народний символ кохання, бо вірили, що рослина приворотна: «Чи ти мене, моя мамо, в люб-цю не купала, що ти мені, моя мамо, долі не вгадала?»; дівчата намагалися напоїти хлопців любистком (наприклад додати його до молока), щоб привернути їхню любов; викрадали любисток із тих городів, де живе щасливе подружжя; любисток входив у так зване тройзі́лля , про що співається в купальській пісні про «Івана, якого порубали на капустоньку» за те, що перейшов дівчатам дорогу, і посіяли його в «трьох городцях» і виросли «три зіллячка»: «Ай уродиться да трой-зіллячко, Що перше зіллячко — тож василечки, А друге зілля — тож барвіночок, А третє зілля — тож любисток. Що любисток задля любощів, А барвіночок задля дівочок, А василечки задля пахощів»; любисток уживали й з охоронною метою — від русалок, гадюк; подекуди його садили на могилках; здавна використовують і в народній медицині — від шлункових хвороб, від головного болю; спрадавна настоєм любистку вмивалися, щоб лице було чистим, білим; рослина «фіксує» увагу хлопця на звабі дівчини, її цноті, вірності та відданості, що сприяє «аурі» кохання. Трьох синів мала, ночі не спала, їх доглядала, В чистім любистку синів своїх милих купала (Олександр Олесь);
2) тільки люби́-мене́ — народна назва незабу́дки; також узагалі приворотне зілля. Очарувала його, дала йому якесь «люби-мене» (І. Франко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 344.
