Відмінності між версіями «Спогад»
| (не показано 3 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Спогад, -ду, '''''м. ''Воспоминаніе. ''Про гроші чоловікові ні згаду, ні спогаду. ''Грин. II. 144. | '''Спогад, -ду, '''''м. ''Воспоминаніе. ''Про гроші чоловікові ні згаду, ні спогаду. ''Грин. II. 144. | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:сп]] |
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
| + | |||
[[Файл:Zjs2erbot1Y.jpg|міні]] | [[Файл:Zjs2erbot1Y.jpg|міні]] | ||
| − | + | [[Файл:Family-pic700-700x467-75297.jpg|міні]] | |
| + | [[Файл:7d1a6ecbc2c066188b1b8cb0fe5300de 95ab41a9c83c64b5e5a8c6e2c56a70de.jpg|міні]] | ||
| Рядок 13: | Рядок 17: | ||
3. тільки мн. Записки або перекази про минуле. Я Вам пришлю або скажу прислати початок моїх спогадів (Леся Українка, V, 1956, 256); — Коли хочете знати, — проходу не дає [Наталка], щоб я написав до їхньої шкільної газети спогади про громадянську війну (Юрій Яновський, I, 1958, 256); Багато пісень, оповідань, казок і спогадів про Великий Жовтень, про героїку громадянської війни побутує в народі (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 54). | 3. тільки мн. Записки або перекази про минуле. Я Вам пришлю або скажу прислати початок моїх спогадів (Леся Українка, V, 1956, 256); — Коли хочете знати, — проходу не дає [Наталка], щоб я написав до їхньої шкільної газети спогади про громадянську війну (Юрій Яновський, I, 1958, 256); Багато пісень, оповідань, казок і спогадів про Великий Жовтень, про героїку громадянської війни побутує в народі (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 54). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 553. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 553. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
Поточна версія на 10:32, 2 грудня 2015
Спогад, -ду, м. Воспоминаніе. Про гроші чоловікові ні згаду, ні спогаду. Грин. II. 144.
СПО́ГАД, у, чол.
1. Те, що збереглося в пам'яті; відтворення в пам'яті того, що раніше нею фіксувалося. Якісь солодкі, любі спогади та думи колисали його серце: в серці мимохіть лунала пісня (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 70); Примостившись під землянкою, почав я викликати свої найяскравіші спогади (Степан Васильченко, II, 1959, 30); Мав пам'ять добру він на речі й імена І спогади беріг, немов добірний, овоч (Максим Рильський, Поеми, 1957, 210);
// Відтворення у розповідях, у розмові, в думці того, що збереглося в пам'яті. Кожному хотілось поділитися з друзями спогадами в тихій і задушевній розмові (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 308); Тут, на древній, підмитій водою горі, пішли спогади, розповіді (Олександр Довженко, I, 1958, 337); Хто знає, чи не дідусеві легенди, спогади та перекази про давнину і заронили в Танину душу першу любов до рідного краю (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 57); Здавалося їй, що вона — не вона, а справжній вояка, ніяких спогадів, а натомість бойова дійсність (Микола Трублаїні, I, 1955, 77).
♦ Зосталися самі спогади — нічого не залишилося. Від цегельні зосталися самі спогади — димар, одна заіржавіла вагонетка і зогнила собача буда (Юрій Смолич, II, 1958, 105).
2. Побіжне називання кого-, чого-небудь, зауваження про когось, щось; згадка, згадування. Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз заборонено спогад про нього (Леся Українка, I, 1951, 247); У Назона теж Ти про рибалку спогади знайдеш, Хоч коротенькі (Максим Рильський, I, 1960, 168); З усіх усюд неслися чутки, що й скрізь отак — не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни. І це бадьорило. А забастовка князівців на плантаціях — спогад про неї навіть найбільшим невірам в'язав язики (Андрій Головко, II, 1957, 236).
3. тільки мн. Записки або перекази про минуле. Я Вам пришлю або скажу прислати початок моїх спогадів (Леся Українка, V, 1956, 256); — Коли хочете знати, — проходу не дає [Наталка], щоб я написав до їхньої шкільної газети спогади про громадянську війну (Юрій Яновський, I, 1958, 256); Багато пісень, оповідань, казок і спогадів про Великий Жовтень, про героїку громадянської війни побутує в народі (Народна творчість та етнографія, 3, 1957, 54).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 553.
