Відмінності між версіями «Цебенити»
(→Сучасні словники) |
(→Зовнішні посилання) |
||
| (не показано 3 проміжні версії 2 учасників) | |||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
==Джерела та література== | ==Джерела та література== | ||
| + | |||
| + | [http://Словник%20української%20мови:%20в%2011%20тт.%20/%20АН%20УРСР.%20Інститут%20мовознавства;%20за%20ред.%20І.%20К.%20Білодіда.%20—%20К.:%20Наукова%20думка,%201970—1980.%20—%20Т.%2011.%20—%20С.%20190. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 190.] | ||
| + | |||
| + | [http://Словник%20української%20мови:%20в%2011%20томах.%20—%20Том%2011,%201980.%20—%20Стор.%20190. Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 190.] | ||
==Зовнішні посилання== | ==Зовнішні посилання== | ||
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ]] |
[[Категорія:Слова 2014 року]] | [[Категорія:Слова 2014 року]] | ||
[[Категорія:Це]] | [[Категорія:Це]] | ||
Поточна версія на 20:47, 27 листопада 2015
І. Цебени́ти, -ню́, -ниш, гл. Ругать? Прийшла п’яна та й цебенить мене, лає, нащо курей випустила з хлівчика. Новомоск. у.
ІІ. Цебени́ти, -ню́, -ниш, гл. Сильно литься. Права ніжка рострощена, а зпід правого крила кров так і цебенить. Сим. 216. Так і цебенить крів. Черк. у.
Зміст
Сучасні словники
Публічний електронний словник української мови http://ukrlit.org
ЦЕБЕНІ́ТИ, ни́ть, недок., розм. Бити сильним струменем, з силою виливатися, литися (перев. про кров з рани).— Кресь — він мене раз по щоці, кресь! — удруге.. До лиця — а з його юшка так і цебенить (Вас., І, 1959, 279); Кров цебеніла йому з носа, а він розмазував її по виду, на грудях і все кричав (Кос., Новели, 1962, 187); Людська кров цебеніла скрізь на тучну й без крові землю (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 388); Дощ і зовсім затих, тільки парувала під ногами мокра земля та в ринвах ще щось пухирилося й цебеніло (Збан., Сеспель, 1961, 41); Не турбуйся про мене — я знаю, Що чека мене в буряну мить, Там, де хвиля осіння Дунаю, В берегах, мов руда, цебенить… (Перв., І, 1958, 459); І хоч на подвір’ї гуляє вітер, а піт з мене так і цебенить (Логв., Давні рани, 1961, 108); *Образно. Після чарки слова Стадницького завжди цебенять то лихою красномовністю, то жагучою злобою (Стельмах, І, 1962, 36).
Академічний тлумачний словник
ЦЕБЕНІТИ, нить, недок., розм. Бити сильним струменем, з силою виливатися, литися (перев. про кров з рани). — Кресь — він мене раз по щоці, кресь! — удруге.. До лиця — а з його юшка так і цебенить (Степан Васильченко, I, 1959, 279); Кров цебеніла йому з носа, а він розмазував її по виду, на грудях і все кричав (Григорій Косинка, Новели, 1962, 187); Людська кров цебеніла скрізь на тучну й без крові землю (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 388); Дощ і зовсім затих, тільки парувала під ногами мокра земля та в ринвах ще щось пухирилося й цебеніло (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 41); Не турбуйся про мене — я знаю, Що чека мене в буряну мить, Там, де хвиля осіння Дунаю, В берегах, мов руда, цебенить... (Леонід Первомайський, I, 1958, 459); І хоч на подвір'ї гуляє вітер, а піт з мене так і цебенить (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 108); * Образно. Після чарки слова Стадницького завжди цебенять то лихою красномовністю, то жагучою злобою (Михайло Стельмах, I, 1962, 36).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 190.
