Відмінності між версіями «Пекти»

Поточна версія на 21:29, 26 листопада 2015

Пекти, -чу, -че́ш, гл. 1) Печь, жечь. Цвісти над ним буду, щоб не пекло чуже сонце. Шевч. 40. 2) Печь. Сама пекла палянички. Рудч. Ск. II. 5. — раки. См. Рак. 3) Жарить.

Сучасні словники

Готувати їжу, нагріваючи, прокалюючи на вогні або на жару (у печі, в духовці і т. ін.). Видно, що Ганна млинці пекла, бо й ворота в тісті (Номис, 1864, № 7336); На другий день раненько встали, Огонь на дворі розвели І м’яса в казани наклали, Варили страву і пекли (Котл., І, 1952, 90); — А в нас оце в Троянівці пастухи картоплю печуть, — мріяв уголос Марко. — Напалять сухого картоплиння, а тоді понаносять картузами картоплі, позагортають у попіл і печуть (Тют., Вир, 1964, 340).

Пекти́ ра́ків

2. перех., перен., зневажл. Виготовляти що-небудь дуже швидко, у великій кількості. Я недотепний пекти оповідання як оладки (Мирний, V, 1955, 421); Пошарпана містечкова друкарня бадьоро рипала єдиним тут маховиком — пекла стандартизовані відозви (Кач., II, 1958, 353); // неперех. Робити що-небудь швидко. [Гаврик:] Але я ще раз попробую те ж коліно. Музики, печіть далі!.. (Кроп., V, 1959, 173).

3. перех. і неперех. Надмірно гріти, палити, обдавати жаром. А без долі біле личко — Як квітка на полі: Пече сонце, гойда вітер, Рве всякий по волі (Шевч., І, 1963, 25); Сонце стояло серед неба і страшенно пекло (Коцюб., І, 1955, 61); [Дівчата:] Прощавайте, соколи наші.. Нехай вас сонце не пече, нехай вас дощі не мочать (Вас., III, 1960, 23); // безос. [Кирило:] Ну, та й пече! аж потом обливає (Мирний, V, 1955, 141).

4. перех. і неперех. Виклика́ти відчуття фізичного болю від дотику до вогню або до чого-небудь гарячого. Розчесала [мати Потапові] волосся і вже на порозі за пазуху вклала гарячий пиріг. Пиріжок пік йому груди (Коцюб., II, 1955, 280); Свічка на триніжку неясно горіла: знай гніт нагоряв-жужелився, й знай його зривала або Мотря або Галя, кленучи вогонь, що так немилосердно пік у пучки (Мирний, І, 1949, 408); Розпеклися нині каховські піски, не влежиш на них спокійно: печуть (Гончар, І, 1959, 38); // безос. Ноженята в густім пилу. Кругом пече, а особливо в босі п’яти… (Сос., II, 1958, 358); // кого чим. Катувати розпеченим знаряддям. [Хмельницький:] Тебе, старого Тура, на катування, щоб з тебе тягли жили, залізом і вогнем пекли, здирали шкуру, — ні, ніколи (Корн., І, 1955, 243); // Виклика́ти відчуття, схожі на ті, що виникають від дії вогню, жару (про дію морозу, вітру; про укуси комах, уколи колючих рослин і т. ін.). [Горнов:] А бісові комарі аж печуть (Кроп., І, 1958, 390); Мороз пече, під ногами шкварчить і співає соловейком сніг (Ю. Янов., II, 1954, 210); Колючі вітри Балтійського моря пекли йому обличчя (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 5); З розгону Юра врізається в зарослі кропиви. Кропива по плечі, вона інколи дістає до лиця, вона жалить і пече (Смолич, II, 1958, 48); Денис повертався, як ведмідь за горобцями: пекли ботинки (Тют., Вир, 1964, 341); // Виклика́ти хворобливе відчуття жару, печії, паління і т. ін. Раз у раз його корчило, пекла згага, і він пив, силкуючись її залити (Гр., II, 1963, 492); Жар, що немилосердно пік його ночами, притьмарив хлопцеві очі, стягнув і почорнив щоки (Стельмах, II, 1962, 395); // безос. Під серцем як вогнем пекло, під груди підпирало (Мирний, IV, 1955, 223); // безос. Ох, як пече! Води, водиці! Так! Легше стало! (Фр., XIII, 1954, 439); // Виклика́ти різкий, сильний біль. Одного разу рана так пекла, що зморений Юрій тільки на ранок заснув (Кочура, Зол. грамота, 1960, 187); // Виклика́ти гострі смакові відчуття (про перець, часник і т. ін.). [Сінон:] Ось на перчину, трохи посмачи! [2-й вартовий:] Пектиме дуже (Л. Укр., II, 1951, 321).

Пекти́ очи́ма

–дивитися на когось невідривно, пронизливим гострим поглядом. Корній Кирилович не дав договорити Малецькій. Він звівся на ноги, крутий, зблідлий,.. пік оратора чорними сердитими очима (Збан., Малин, дзвін, 1958, 135); Пекти́ ру́ки (ру́ку) — виклика́ти докори сумління, почуття сорому, переживання і т. ін. Жебраний хліб, кажуть, руку пече, але жебране слово кохання — душу морозить (Л. Укр., III, 1952, 584); Під п’я́ти пече́ кому — хтось не може встояти на місці від нетерплячки; комусь не терпиться. [Кулішевич:] Та що з нею станеться? Прийде — надивитесь… А коли під п’яти пече, то біжіть і провідайте… (Стар., Вибр., 1959, 396).

5. неперех., безос., перев. з інфін. Хотітися, кортіти. Танцювати аж пече, А робота не втече (Забашта, Квіт.., 1960, 106).

6. перех. і неперех., кого або із сл. душу, серце, мозок і т. ін., а також у сполуч. із сл. вогнем, перен. Завдавати кому-небудь глибоких моральних страждань; мучити, непокоїти. — Коли чую, що маю що зробити, що можу чогось навчитися, то так мене щось усередині пече, так мене мулить і мучить, що не маю хвилю спокою, поки тото не зроблю (Фр., II, 1950, 348); Страшні думки вставали в Зіньковій голові.., вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів (Гр., II, 1963, 445); Регіт пік Валю огнем. Найбільше допікало Валі те, що не знав він, з чого, власне, сміються (Вас., II, 1959, 187); Ні, вже не знати спокою! Туга пече, як змія! (Рильський, II, 1960, 156); Я в тюрмі. І не сором пече мені душу, а — жаль (Збан., Єдина, 1959, 88); Він не міг витримати, що всі так вітають Сашка. Заздрощі пекли серце (Донч., II, 1956, 416).

7. перех., розм. Дорікати кому-небудь, лаяти когось і т. ін. — Баронеса вередує безперестанку. Сьогодні мені на цілий вокзал сорому наробила: привселюдно пекла мене за якийсь нікчемний спирт (Л. Укр., III, 1952, 523); Думала [Зінька], прожене Матюха. Коли ж ні. Тільки поїдом їсть, слова не скаже без образи. Та вже терпить. Хоч як буває пече, — мовчить, мов у рот води набере (Головко, II, 1957, 87); // Висміювати кого-небудь, дошкуляти комусь. — Що це ти тупцюєшся, Панасе, наче тебе пропасниця трусить? — кинув насмішкувато Дригожила. — Не печи мене! — виписнув похмуро Канушевич (Коцюба, Нові береги, 1959, 93).[[Категорія:Слова 2015 року]