Відмінності між версіями «Курінь»
(→Медіа) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | '''Курінь, -ня́, '''''ч. ''1) Шалашъ, курень. ''Кругом мовчки подивилась; бачить ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. ''Шевч. 2) Иногда такъ называется вообще жилище или мѣсто жилища. ''Спершу жив він ув одній хаті на старому курені, а оце ходів зо два назад, виселився за царину. ''О. 1862. VI. 60. Въ Подольск. губ. говорятъ, приглашая войти въ хату: ''Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куріня. ''О. 1861. XI. Свид. 52. 3) Казарма у запорожскихъ казаковъ. ''Тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили. ''ЗОЮР. І. 216. У Стороженка употреблено въ значеніи казармы вообще: ''Біля мурованого костьоли стояли курені на три тисячі кварцяного війська. ''Стор. МПр. 66, 67. 4) Составная часть запорожскаго войска. 5) Часть села или города (имѣетъ обыкновенно и особое названіе). Черниг. г. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: курiнь1.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: курінь2.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: курінь3.jpg|x140px]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: курінь4.jpg|x140px]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
'''Курінь - '''початково будівля різних розмірів, часто тимчасова, призначена для ночівлі, зимівлі і т. д. В подальші часи курені мали дуже різні розміри — від невеликої будівлі, складеної з гілок дерева з листям, чи з жердин і вкрита соломою, сторожка (на городах, баштанах і таке інше) до міцної великої хати з товстих дубових брусів на кілька сот чоловік. | '''Курінь - '''початково будівля різних розмірів, часто тимчасова, призначена для ночівлі, зимівлі і т. д. В подальші часи курені мали дуже різні розміри — від невеликої будівлі, складеної з гілок дерева з листям, чи з жердин і вкрита соломою, сторожка (на городах, баштанах і таке інше) до міцної великої хати з товстих дубових брусів на кілька сот чоловік. | ||
| Рядок 9: | Рядок 23: | ||
Тому не дивно, що у військах людності цієї частини Степу вже в старі часи знаходимо поділ на окремі підрозділи — курені. Цей поділ потім стає одною з основ адміністративно-земельного устрою Запорізької Січі, де так само як і в старі часи курінь це одночасно і хата для проживання козаків на Січі і підрозділ, який закріплений за даною хатою. | Тому не дивно, що у військах людності цієї частини Степу вже в старі часи знаходимо поділ на окремі підрозділи — курені. Цей поділ потім стає одною з основ адміністративно-земельного устрою Запорізької Січі, де так само як і в старі часи курінь це одночасно і хата для проживання козаків на Січі і підрозділ, який закріплений за даною хатою. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | == Курені на Запоріжжі == | + | ==Курені на Запоріжжі== |
За словами Адріана Кащенка: "Звалися поділи Війська Запорозького куренями через те, що у перші часи існування Січі запорожці жили по куренях. Ті курені були довгі, щоб у всякому можливо було міститися кільком сотням товариства, і вкривалися вони очеретом, а зверху ще й звіриними шкурами, щоб було зимою тепліше. З часом замість куренів по січах почали будувати для товариства довгі хати, по 12-15 сажнів завдовжки всяка хата, і хоч запорожці жили вже по хатах з самого початку XVII віку, та проте вже й ті хати почали зватися куренями, бо запорожці звикли до тієї назви." | За словами Адріана Кащенка: "Звалися поділи Війська Запорозького куренями через те, що у перші часи існування Січі запорожці жили по куренях. Ті курені були довгі, щоб у всякому можливо було міститися кільком сотням товариства, і вкривалися вони очеретом, а зверху ще й звіриними шкурами, щоб було зимою тепліше. З часом замість куренів по січах почали будувати для товариства довгі хати, по 12-15 сажнів завдовжки всяка хата, і хоч запорожці жили вже по хатах з самого початку XVII віку, та проте вже й ті хати почали зватися куренями, бо запорожці звикли до тієї назви." | ||
З розповіді запорізького козака Микити Леонтієвича Коржа, записаної Олексою Стороженком: {{цитата|Наші курені не такі були, як ті, що скотарі робили собі по степах. Наші були збудовані з квадрових брусів, наш батько – Великий Луг – наділяв нас лісом вдоволь. Курінь був, неначе той будинок, шістсот козаків і більш містилось в ньому, а строївся він, неначе трапеза яка, без перегородок і кімнат, а кругом побіля стін стоя ли столи і лавки, щоб було на чому за обідом сидіти. Образи були у нас дуже багаті, в срібних, в золотих шатах, а посередині куреня висіли панікадила, лампадки і у великі празники засвічувались. Вікна були великі, і часто грубки кахляні, галанські, як у мене в хаті; а печі, де пекли хліб, були особливо, в другій будові, там же і кухарі варили різні потрави: тетерю, борщ, галушки, хляки, рибу на стябло, свинячу голову до хріну і локшину на переміну, – додав старий з «Енеїди» Котляревського, – і другі потрави, які водились по запорозькому звичаю. Як було зготують обід, то кухарі і ставлять на сирно по всіх столах дерев’яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах, теж дерев’яних, трунки: горілку, мед, пиво і брагу, а кругом на кінвах вішали корячки, по-запорозьки – михайлики, бо в Січі тих чарок і шклянок не знали. Як же вже козаки прийдуть з отаманом обідати, то, помолившись Богу, отаман сіда на [[покуть|покуті]], а там з ним і козаки, та й починають трапезувать; а як кухарі розносять рибу на стябло, то по звичаю голови складають перед отаманом. Пообідавши, моляться богові, кланяються один одному і отаманові і дякують кухаря. «Спасибі, братчику, – кажуть, – що добре козаків нагодував!» Виходячи, отаман і всі козаки клали в карнавку по копійці, а деякі і більш, І розходились куди кому треба, а карнавочні гроші збирав кухар і купував на базарі на завтрашній обід з’їсне. Варили по куренях три рази в день, не в горшках, а в мідних або чавунних казанах, і не в печах, а на кабиці.}} | З розповіді запорізького козака Микити Леонтієвича Коржа, записаної Олексою Стороженком: {{цитата|Наші курені не такі були, як ті, що скотарі робили собі по степах. Наші були збудовані з квадрових брусів, наш батько – Великий Луг – наділяв нас лісом вдоволь. Курінь був, неначе той будинок, шістсот козаків і більш містилось в ньому, а строївся він, неначе трапеза яка, без перегородок і кімнат, а кругом побіля стін стоя ли столи і лавки, щоб було на чому за обідом сидіти. Образи були у нас дуже багаті, в срібних, в золотих шатах, а посередині куреня висіли панікадила, лампадки і у великі празники засвічувались. Вікна були великі, і часто грубки кахляні, галанські, як у мене в хаті; а печі, де пекли хліб, були особливо, в другій будові, там же і кухарі варили різні потрави: тетерю, борщ, галушки, хляки, рибу на стябло, свинячу голову до хріну і локшину на переміну, – додав старий з «Енеїди» Котляревського, – і другі потрави, які водились по запорозькому звичаю. Як було зготують обід, то кухарі і ставлять на сирно по всіх столах дерев’яні ваганки з потравою, а між ними у великих кінвах, теж дерев’яних, трунки: горілку, мед, пиво і брагу, а кругом на кінвах вішали корячки, по-запорозьки – михайлики, бо в Січі тих чарок і шклянок не знали. Як же вже козаки прийдуть з отаманом обідати, то, помолившись Богу, отаман сіда на [[покуть|покуті]], а там з ним і козаки, та й починають трапезувать; а як кухарі розносять рибу на стябло, то по звичаю голови складають перед отаманом. Пообідавши, моляться богові, кланяються один одному і отаманові і дякують кухаря. «Спасибі, братчику, – кажуть, – що добре козаків нагодував!» Виходячи, отаман і всі козаки клали в карнавку по копійці, а деякі і більш, І розходились куди кому треба, а карнавочні гроші збирав кухар і купував на базарі на завтрашній обід з’їсне. Варили по куренях три рази в день, не в горшках, а в мідних або чавунних казанах, і не в печах, а на кабиці.}} | ||
| Рядок 19: | Рядок 31: | ||
* Курені є як підрозділ в скаутській організації [[Пласт (організація)|Пласт]]. | * Курені є як підрозділ в скаутській організації [[Пласт (організація)|Пласт]]. | ||
| − | == Як побудувати курінь у лісі == | + | ==Як побудувати курінь у лісі== |
При здійсненні походів, під час вилазок на природу з ночівлею потрібно обладнати якесь укриття. Звичайно, можна влаштуватися на нічліг в автомобілі, в наметі заводського виготовлення або в спальному мішку, але ці блага цивілізації не завжди можуть виявитися під рукою. У такому випадку ви можете спорудити з підручних матеріалів курінь. | При здійсненні походів, під час вилазок на природу з ночівлею потрібно обладнати якесь укриття. Звичайно, можна влаштуватися на нічліг в автомобілі, в наметі заводського виготовлення або в спальному мішку, але ці блага цивілізації не завжди можуть виявитися під рукою. У такому випадку ви можете спорудити з підручних матеріалів курінь. | ||
Версія за 10:48, 26 листопада 2015
Курінь, -ня́, ч. 1) Шалашъ, курень. Кругом мовчки подивилась; бачить ліс чорніє; а під лісом край дороги либонь курінь мріє. Шевч. 2) Иногда такъ называется вообще жилище или мѣсто жилища. Спершу жив він ув одній хаті на старому курені, а оце ходів зо два назад, виселився за царину. О. 1862. VI. 60. Въ Подольск. губ. говорятъ, приглашая войти въ хату: Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куріня. О. 1861. XI. Свид. 52. 3) Казарма у запорожскихъ казаковъ. Тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили. ЗОЮР. І. 216. У Стороженка употреблено въ значеніи казармы вообще: Біля мурованого костьоли стояли курені на три тисячі кварцяного війська. Стор. МПр. 66, 67. 4) Составная часть запорожскаго войска. 5) Часть села или города (имѣетъ обыкновенно и особое названіе). Черниг. г.
Ілюстрації
|
|
|
|
Курінь - початково будівля різних розмірів, часто тимчасова, призначена для ночівлі, зимівлі і т. д. В подальші часи курені мали дуже різні розміри — від невеликої будівлі, складеної з гілок дерева з листям, чи з жердин і вкрита соломою, сторожка (на городах, баштанах і таке інше) до міцної великої хати з товстих дубових брусів на кілька сот чоловік.
Згідно з турецько-татарськими словниками, "курінь - натовп, плем'я, загін, корпус, полк". Як каже козацький словник-довідник: "В імперії Чингізхана куренем називалась найменша одиниця громадського і військового управління; курені підкорялись агам, зайсангам, шулепгам і утворювали окремі військові частини (підрозділи), складені за родовою ознакою".
Первісне походження слова ймовірно пов'язане зі словом «курити» («випускати дим»), тобто курінь це курна хата, зимівник, або «дим» (двір, хата з димарем).
Курені мали велике значення для напівкочового населення української частини Великого Степу зі стародавніх часів і ймовірно їх історія прослідковується ще з часів половців і печенігів, а можливо і скіфів. Це можна пояснити тим, що кліматичні особливості українських степів на відміну від степів східної частини Великого Степу роблять необхідною зимівку людей і худоби.
Тому не дивно, що у військах людності цієї частини Степу вже в старі часи знаходимо поділ на окремі підрозділи — курені. Цей поділ потім стає одною з основ адміністративно-земельного устрою Запорізької Січі, де так само як і в старі часи курінь це одночасно і хата для проживання козаків на Січі і підрозділ, який закріплений за даною хатою.
Курені на Запоріжжі
За словами Адріана Кащенка: "Звалися поділи Війська Запорозького куренями через те, що у перші часи існування Січі запорожці жили по куренях. Ті курені були довгі, щоб у всякому можливо було міститися кільком сотням товариства, і вкривалися вони очеретом, а зверху ще й звіриними шкурами, щоб було зимою тепліше. З часом замість куренів по січах почали будувати для товариства довгі хати, по 12-15 сажнів завдовжки всяка хата, і хоч запорожці жили вже по хатах з самого початку XVII віку, та проте вже й ті хати почали зватися куренями, бо запорожці звикли до тієї назви." З розповіді запорізького козака Микити Леонтієвича Коржа, записаної Олексою Стороженком: Шаблон:Цитата
Як побудувати курінь у лісі
При здійсненні походів, під час вилазок на природу з ночівлею потрібно обладнати якесь укриття. Звичайно, можна влаштуватися на нічліг в автомобілі, в наметі заводського виготовлення або в спальному мішку, але ці блага цивілізації не завжди можуть виявитися під рукою. У такому випадку ви можете спорудити з підручних матеріалів курінь.
Вам знадобиться
Жердини, гілки, поліетиленова плівка або брезент
Інструкція
— Перед спорудою куреня виберіть підходяще сухе місце. Бажано, щоб там була природна перешкода від вітру, а поблизу легко можна було знайти дрова для багаття. — Поблизу від місця розбивки куреня підшукайте і зріжте тонкі жердини для каркаса споруди. Найпростіше односкатное укриття складається з двох стійок і поперечини між ними. В якості однієї зі стійок використовуйте окреме дерево, другу стійку спорудите з рогатини завдовжки близько півтора метрів. Вбийте рогатину в землю на відстані трьох метрів від дерева. Прикріпіть між деревом і рогатиною опорну жердину відповідної довжини. — З одного боку споруди похило покладіть на опорну поперечину кілька тонких жердин, уперши їх кінцями в землю. На отриману похилу стінку укладіть заздалегідь припасену поліетиленову плівку або брезент. Нижній край такого покриття притисніть до землі жердиною або важкими каменями, щоб поривом вітру його не зірвало. — Якщо поблизу є хвойні дерева, то з гілок зробіть щось на зразок ліжка. Багаття розводите не ближче метра від куреня. — Для будівлі двускатного куреня вам знадобиться більше часу. Спочатку підготуйте опорну жердину, дві міцні стійки-рогатини і тонкі прути. — Встановіть стійки вертикально, вбивши в землю приблизно на третину довжини. Зверху на них помістіть опорну горизонтальну жердину. На цю перекладину похило укладіть в ряд тонкі жердини, вони будуть виконувати функцію крокв. На тонкі жердини укладіть матеріал для покриття куреня (лапник, гілки дерев, траву). Матеріал укладайте знизу вгору, щоб верхній ряд перекривав нижній. Біля входу в курінь розташуйте багаття.
