Відмінності між версіями «Пуцьверинок»
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
2. Маленька дитина. — О, пуцьвірінку Купидоне! Любуйся, як Дидона стогне... Щоб ти маленьким був пропав! (Іван Котляревський, I, 1952, 85); — Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки з квасолею ліпити. Не вміє ж, ледачий макогон, а взявся, щоб потішити своїх пуцьвірінків (Михайло Стельмах, І, 1962, 228). | 2. Маленька дитина. — О, пуцьвірінку Купидоне! Любуйся, як Дидона стогне... Щоб ти маленьким був пропав! (Іван Котляревський, I, 1952, 85); — Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки з квасолею ліпити. Не вміє ж, ледачий макогон, а взявся, щоб потішити своїх пуцьвірінків (Михайло Стельмах, І, 1962, 228). | ||
| + | ===[http://slovopedia.org.ua/35/53407/177420.html Орфографічний словник української мови]=== | ||
| + | '''ПУЦЬВІРІНОК''' | ||
| + | |||
| + | пу́цьвірінок 1 | ||
| + | іменник чоловічого роду, істота | ||
| + | пташеня | ||
| + | розм. | ||
| + | |||
| + | пу́цьвірінок 2 | ||
| + | іменник чоловічого роду, істота | ||
| + | про дитину | ||
| + | розм. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
Версія за 23:28, 25 листопада 2015
Зміст
Словник Грінченка
Пу́цьверинок и пуцьверінок, -нка, м. 1) Неоперившійся птенецъ. Харьк. г. Вона драла по гніздах пуцьверінків. Стор. МПр. 29. 2) Маленькій ребенокъ. О, пуцьверинку Купидоне! Котл. Ен. І. 36.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник ( 1970-1980)
ПУЦЬВІРІНОК, нка, чол., діал. 1. Безпере пташеня. Вона драла по гніздах пуцьвірінків (Олекса Стороженко, I, 1957, 348); Схопивши черв'яка, зникала [пташка] з ним десь у хащі, де в затишному кубельці чекали жовтопухі пуцьвірінки (Олесь Донченко, IV, 1957, 104).
2. Маленька дитина. — О, пуцьвірінку Купидоне! Любуйся, як Дидона стогне... Щоб ти маленьким був пропав! (Іван Котляревський, I, 1952, 85); — Не встигла я на якусь часинку одвернутися до куми, а він почав з дітьми пиріжки з квасолею ліпити. Не вміє ж, ледачий макогон, а взявся, щоб потішити своїх пуцьвірінків (Михайло Стельмах, І, 1962, 228).
Орфографічний словник української мови
ПУЦЬВІРІНОК
пу́цьвірінок 1 іменник чоловічого роду, істота пташеня розм.
пу́цьвірінок 2 іменник чоловічого роду, істота про дитину розм.
Ілюстрації
|
|
|
|
