Відмінності між версіями «Ма»

Версія за 19:09, 25 листопада 2015

Ма. 1) Сокращ. изъ сущ. ма́ти въ бранчивыхъ выраженіяхъ: Ой бабо моя! лихо твоїй ма! Темні луги, темні луги, ярая билина, не зводь з ума, кроть твою ма, бо я не дитина. Чуб. 2) 3-е лиц. наст. вр. отъ гл. мати = має. Чорт-ма, катма! Нѣтъ. Кат його ма! Греб. 368. Катма долі на наше щастя! Жадного ма. Ни одного нѣтъ. Житом. у. 3) Дѣтск. Нѣтъ. О. 1861. VIII. 8. 4) Сокращ. изъ мѣст. моя́, моє. Здоров, синашу, ма дитятко! Котл. Ен. III. 69. )))

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках:

          Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось. Лучче [краще] мати, як позичати (Номис, 1864, № 10646); В Скрипчинцях був свій пан, та ще й небагатий; він мав тільки один присілок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 180); Хоч би малесеньку хатину Він [Т. Шевченко] мріяв мати над Дніпром (Максим Рильський, III, 1961, 34); — Він трошки випив... — догадується з гурту хтось. — За що? — Гроша щербатого в кишені не має! — категорично заперечує всевидячий Микола Проць (Володимир Бабляк, Вишн. сад, 1960, 13); 

// Уживається для вираження наявності в когось дітей, родичів, близьких людей. Латин дочку мав чепуруху, Проворну, гарну і моргуху, — Одна у нього і була (Іван Котляревський, I, 1952, 165); Буде варт на світі жить, Як матимеш кого любить (Тарас Шевченко, II, 1953, 50); Танцювали гуляки, що не мали ні рідні, ні кутка, ні родини, нічого, крім вільного неба і вічного бенкетування душі своєї (Олександр Довженко, I, 1958, 228); // у сполуч. з кільк. числ. та ім. рік, літа. Уживається на означення чийогось віку. Один з них [подорожніх], одягнений у широкі сині шаровари.., мав не більше, як двадцять п'ять літ (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 137); Зустрів я хлопчика. Малий мав років десять чи дванадцять (Володимир Сосюра, II, 1958, 277); // у сполуч. з кільк. числ. та назвами мір. Уживається на означення об'єму, розміру й т. ін. чого-небудь. Кімната має 15 м2; Книжка має 20 друк, арк.; // Виражає наявність у кого-, чого-небудь певної ознаки, властивості, якості. Сама [наймичка] була висока з себе, огрядна; брови мала чорні, широкі та густі, як з сукна (Марко Вовчок, VI, 1956, 220); [Лев:] Коли ж сестра таку натуру має, що з нею й не зговориш (Леся Українка, III, 1952, 239); За кормою на тросі прив'язано маленького пузатого човника. Він має таку ж форму, як дубок (Юрій Яновський, II, 1958, 47); Хаєцький, маючи напрочуд тонкий слух, завжди перший ловив наростаючий свист снаряда або шавкотіння важкої міни (Олесь Гончар, III, 1959, 47); // Одержувати, заробляти що-небудь. Як дбаєш, так і маєш (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 7); Він один щодня здіймав панові п'ятдесят-шістдесят тонких рун. За кожне руно мав по дві з половиною копійки (Михайло Стельмах, I, 1962, 43);

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання