Відмінності між версіями «Жарина»
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
'''Жарина, -ни, '''''ж. ''Раскаленный уголекъ. ''Кадив, кадив ''(піп), ''а це якось жарина з кадильниці й упала да попові в халяву. ''Рудч. Ск. ІІ. 197. Ум. '''Жаринка. '''''Став ті жаринки вигрібать. ''Мнж. 139. | '''Жарина, -ни, '''''ж. ''Раскаленный уголекъ. ''Кадив, кадив ''(піп), ''а це якось жарина з кадильниці й упала да попові в халяву. ''Рудч. Ск. ІІ. 197. Ум. '''Жаринка. '''''Став ті жаринки вигрібать. ''Мнж. 139. | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | === | + | ===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)=== |
1. Вуглина жару (у 1 знач.). Мина витяг з гамана тютюн, набив люльку, вигріб з печі жарину й вкинув її в люльку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 122); З тріском вилітали [з груби] маленькі червоні жарини і, падаючи на долівку, гасли (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 163); * Образно. [Леся:] Він [Т. Шевченко] був величною пожежею над Росією, а ми тільки гарячі жарини, що відкотилися з цієї пожежі і світимо в темряві (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 75); * У порівняннях. Говорить [Карпо], а очі в нього так і блищать, мов жарини... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 298). | 1. Вуглина жару (у 1 знач.). Мина витяг з гамана тютюн, набив люльку, вигріб з печі жарину й вкинув її в люльку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 122); З тріском вилітали [з груби] маленькі червоні жарини і, падаючи на долівку, гасли (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 163); * Образно. [Леся:] Він [Т. Шевченко] був величною пожежею над Росією, а ми тільки гарячі жарини, що відкотилися з цієї пожежі і світимо в темряві (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 75); * У порівняннях. Говорить [Карпо], а очі в нього так і блищать, мов жарини... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 298). | ||
♦ Кинути жарину в серце кому — розхвилювати, розтривожити кого-небудь. [Лучицька:] Як ви вмієте людину збентежити... жарину кинути в серце (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 401); Як (мов, наче і т. ін.) на жаринах (на жарині) — неспокійно, тривожно. Куди він усе потішається? Чого він, як на жарині? (Марко Вовчок, I, 1955, 238); Він і снідає похапцем.., і за столом сидить, мов на жаринах — крутиться, вертиться (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 3). | ♦ Кинути жарину в серце кому — розхвилювати, розтривожити кого-небудь. [Лучицька:] Як ви вмієте людину збентежити... жарину кинути в серце (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 401); Як (мов, наче і т. ін.) на жаринах (на жарині) — неспокійно, тривожно. Куди він усе потішається? Чого він, як на жарині? (Марко Вовчок, I, 1955, 238); Він і снідає похапцем.., і за столом сидить, мов на жаринах — крутиться, вертиться (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 3). | ||
Версія за 19:08, 25 листопада 2015
Зміст
Словник Грінченка
Жарина, -ни, ж. Раскаленный уголекъ. Кадив, кадив (піп), а це якось жарина з кадильниці й упала да попові в халяву. Рудч. Ск. ІІ. 197. Ум. Жаринка. Став ті жаринки вигрібать. Мнж. 139.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Вуглина жару (у 1 знач.). Мина витяг з гамана тютюн, набив люльку, вигріб з печі жарину й вкинув її в люльку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 122); З тріском вилітали [з груби] маленькі червоні жарини і, падаючи на долівку, гасли (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 163); * Образно. [Леся:] Він [Т. Шевченко] був величною пожежею над Росією, а ми тільки гарячі жарини, що відкотилися з цієї пожежі і світимо в темряві (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 75); * У порівняннях. Говорить [Карпо], а очі в нього так і блищать, мов жарини... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 298). ♦ Кинути жарину в серце кому — розхвилювати, розтривожити кого-небудь. [Лучицька:] Як ви вмієте людину збентежити... жарину кинути в серце (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 401); Як (мов, наче і т. ін.) на жаринах (на жарині) — неспокійно, тривожно. Куди він усе потішається? Чого він, як на жарині? (Марко Вовчок, I, 1955, 238); Він і снідає похапцем.., і за столом сидить, мов на жаринах — крутиться, вертиться (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 3). 2. чого. Цяточка, кусочок якого-небудь предмета, що горить, світиться. Хтось курив, і жарина папіроси була схожа на дивну квітку з малесенькими самоцвітами-пелюстками (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 143); // перен. Про блиск в очах, що відбиває певний внутрішній стан людини. Змовчав Клим — та й що він міг сказати? Блиснули в очах жарини злі (Леонід Первомайський, II, 1958, 259).
Фразеологічний словник української мови
1.ки́дати / ки́нути жари́ну в се́рце (в гру́ди) кому і без додатка. Викликати в кого-небудь хвилювання; тривожити когось. (Лучицька:) Як ви вмієте людину збентежити .. жарину кинути в серце (М. Старицький); — Чи не забагато (хлопців), дівко? — знову так говорить мати, що в душі Христини починають ворушитися різні здогадки .. А мати хоч би тобі що: кинула, неначе ненароком, жарину в груди й порається біля мисника (М. Стельмах).
2.як (мов, ні́би і т. ін.) на жари́нах (на жари́ні, на жару́). 1. перев. зі сл. сиді́ти, стоя́ти і под. Неспокійно, тривожно, нетерпляче. — Брешуть, брешуть, що не буває так на світі: раз подивився — вже й закохався. Сиджу як на жаринах біля нього, відсунулась би, так плаття жалко, а доторкнусь його плеча — голова йде обертом (І. Муратов); Він і снідає похапцем, не дуже-то пережовуючи, і за столом сидить мов на жаринах — крутиться, вертиться (І. Рябокляч); Сидить як на жару (М. Номис). 2. Неспокійний, схвильований, нетерплячий. Смутний та нетерплячий, та неспокійний ту рідку хвилину, як посидить (Чайченко) дома. Куди він усе поспішається? Чого він як на жарині? (Марко Вовчок).
