Відмінності між версіями «Дзвониця»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Надбрамна_дзвіниця.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Надбрамна_дзвіниця.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дзвіниця храму великомучениці Катерини.jpeg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дзвіниця храму великомучениці Катерини.jpeg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Дзвіниця_в_Санторіні.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 14:31, 25 листопада 2015
Дзвониця, -ці, ж. и пр. См. Дзвіниця и пр. К. ЧР. 84. Чуб. ІІІ. 22.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ДЗВОНИ́ЦЯ, і, жін. Вежа для дзвонів на церкві, при церкві або окрема будівля з дзвонами. До утрені завив з дзвониці Великий дзвін (Тарас Шевченко, II, 1953, 38); Від старої Орської кріпості лишилася тільки кам'яна дзвониця (Радянська Україна, 27.VIII 1959, 3); * У порівняннях. Поставить він собі «двір» [замок], такий високий, як дзвониця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 101).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 264.
