Відмінності між версіями «Химерно»
(Створена сторінка: '''Химерно, '''''нар. ''Странно, смѣшно. Категорія:Хи) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Химерно, '''''нар. ''Странно, смѣшно. | '''Химерно, '''''нар. ''Странно, смѣшно. | ||
[[Категорія:Хи]] | [[Категорія:Хи]] | ||
| + | |||
| + | == Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) == | ||
| + | |||
| + | '''ХИМЕРНО'''. Присл. до химерний. Коли ж Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті, над головою химерно корчились гілки — клубки жовтих гадюк (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 211); Діти тихо, але швидко метнулися по хаті, як тіні, хапають, що кому подобається, химерно одягаються: одно закутується в хустку, друге — в рядно (Степан Васильченко, III, 1960, 256); Іван прискочив до його, впав химерно на одно коліно (Нечуй-Левицький, III, 1956, 322); А комини ж голубі-голубі. Ще й цяточками химерно поцяцьковані (Андрій Головко, I, 1957, 265); Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час — циганське ворожіння (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 194); | ||
| + | // у знач. присудк. сл. Млин поменшав, осмутнів. Стало химерно якось на світі: темно — не темно, видно — не видно (Степан Васильченко, I, 1959, 193); Крізь маленькі віконечка сонце пасмами проміння снувало.. Ич [іч], який ткач — і пару з борщу, і сизий дим з дідової люльки — все в основу свою вплітає. Химерно як! (Андрій Головко, I, 1957, 106). | ||
Версія за 12:27, 25 листопада 2015
Химерно, нар. Странно, смѣшно.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ХИМЕРНО. Присл. до химерний. Коли ж Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті, над головою химерно корчились гілки — клубки жовтих гадюк (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 211); Діти тихо, але швидко метнулися по хаті, як тіні, хапають, що кому подобається, химерно одягаються: одно закутується в хустку, друге — в рядно (Степан Васильченко, III, 1960, 256); Іван прискочив до його, впав химерно на одно коліно (Нечуй-Левицький, III, 1956, 322); А комини ж голубі-голубі. Ще й цяточками химерно поцяцьковані (Андрій Головко, I, 1957, 265); Як це незвично, навіть химерно звучить у наш час — циганське ворожіння (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 194); // у знач. присудк. сл. Млин поменшав, осмутнів. Стало химерно якось на світі: темно — не темно, видно — не видно (Степан Васильченко, I, 1959, 193); Крізь маленькі віконечка сонце пасмами проміння снувало.. Ич [іч], який ткач — і пару з борщу, і сизий дим з дідової люльки — все в основу свою вплітає. Химерно як! (Андрій Головко, I, 1957, 106).
