Відмінності між версіями «Цвінтар»
(Створена сторінка: '''Цвінтар, -ра, '''''м. ''= '''Цвинтарь. '''''Сорочка цвінтаром смердить, а ще б танцювалось. ''Ном. ...) |
|||
(не показані 15 проміжних версій 2 учасників) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | ==Словник Грінченка== | ||
'''Цвінтар, -ра, '''''м. ''= '''Цвинтарь. '''''Сорочка цвінтаром смердить, а ще б танцювалось. ''Ном. № 12480. | '''Цвінтар, -ра, '''''м. ''= '''Цвинтарь. '''''Сорочка цвінтаром смердить, а ще б танцювалось. ''Ном. № 12480. | ||
+ | |||
+ | ==Сучасні словники== | ||
+ | |||
+ | ===[http://sum.in.ua/s/ptashka Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)]=== | ||
+ | |||
+ | ЦВИ́НТАР, я, чол. | ||
+ | 1. Подвір'я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний, III, 1954, 32); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (Олекса Стороженко, І, 1957, 200); За церковною огорожею на цвинтарі просто дверей лежав на снігу один.. Кинулись люди в ворота на цвинтар, обступили колом, аж воно Муха Іван (Андрій Головко, II, 1957, 346). | ||
+ | 2. Місце, відведене для поховання померлих; кладовище. Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку, обкопаний високим валом, оброслим зеленою травою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 154); На цвинтарі, за селом, біля двох свіжих могил голова сільради говорив промову (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 84); На горі, що на ній здалеку виднілися хрести міського цвинтаря, з'явилися верхівці кінної поліції (Степан Чорнобривець, Визвол.. земля, 1959, 84); Ліворуч, зразу від курної дороги, по високому узгір'ю розсипались кам'яні надгробки тюркського цвинтаря (Олесь Донченко, II, 1956, 281); — Еге, поки гладкий схудне — худого на цвинтар понесуть (Михайло Стельмах, І, 1962, 22); * Образно. Став цвинтарем німцям цей схил висоти... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 265); Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил — На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 15). | ||
+ | Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 185. | ||
+ | Цви́нтар, кладови́ще (пол. cmentarz, від лат. coemeterium, яке у свою чергу з грец. κοιμητήριον — місце спочинку, κοιμοῦμαι — спати) — місце, в якому хоронять тіла і кремовані залишки померлих людей, проводять похорон — церемонію, ритуал поховання; спомини померлих. Існує ще одне застаріле, маловживане тлумачення такого терміну, як цвинтар церковний — огороджена ділянка землі, на якій знаходиться церква. | ||
+ | Церемонії або обряди відрізняються в різних культурах і релігіях. Раніше традиційно цвинтарі були розташовані близько церкви. Часто на виході з цвинтаря будувалась надбрамна церква. | ||
+ | |||
+ | |||
+ | ===[http://uk.worldwidedictionary.org/%D1%86%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80 Словник синонімів]=== | ||
+ | КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕрідко,ГРОБКИ́діал.,МОГИЛКИ́діал.;ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕзаст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕдіал. (місце, де колись ховали померлих); МОГИ́ЛЬНИК (стародавнє поховання); НЕКРО́ПОЛЬ (у країнах Стародавнього Сходу та античного світу; поховання славетних людей). Колись наше кладовище було за селом, але з часом мертві, як і живі, поширили свої володіння, й тепер кладовище опинилось мало не в самому селі (О. Довженко); Це було звичайне кладовисько. Поміж юрбами дерев’яних хрестів, подекуди перев’язаних білими рушниками, здіймалися гордовиті кам’яні пам’ятники (В. Земляк); Вона умерла; під осінь журливу На гробовище однесли її (М. Костомаров); Краще було на проводах, коли все село збиралося на гробки поминати родичів (Ю. Яновський); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Стороженко); Цвинтар розкинувся на високому пагорбі (А. Дімаров); В могильниках знайдено посуд, бойові молоти, мідні прикраси (з журналу); Капітан Шепіт лежав на високих марах з чорного дерева у самому центрі величезного некрополя серед пахощів лаврів і олеандрів (П. Загребельний). | ||
+ | |||
+ | ==Ілюстрації== | ||
+ | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
+ | |- valign="top" | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:313f32b341_135800.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Medium-14279762945-35741897.jpg|x140px]] | ||
+ | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:File0882.jpg|x140px]] | ||
+ | |} | ||
+ | |||
+ | ==Додаткові дані== | ||
+ | [http://slovopedia.org.ua/32/53414/32721.html] | ||
+ | |||
+ | |||
[[Категорія:Цв]] | [[Категорія:Цв]] | ||
+ | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
+ | [[Категорія:Слова 2015 року]] |
Поточна версія на 23:50, 24 листопада 2015
Зміст
Словник Грінченка
Цвінтар, -ра, м. = Цвинтарь. Сорочка цвінтаром смердить, а ще б танцювалось. Ном. № 12480.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЦВИ́НТАР, я, чол. 1. Подвір'я і кладовище біля церкви. Пріська більше у церкві стоїть, молиться; а Христя з дівчатами крутиться по цвинтарю, щебече (Панас Мирний, III, 1954, 32); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (Олекса Стороженко, І, 1957, 200); За церковною огорожею на цвинтарі просто дверей лежав на снігу один.. Кинулись люди в ворота на цвинтар, обступили колом, аж воно Муха Іван (Андрій Головко, II, 1957, 346). 2. Місце, відведене для поховання померлих; кладовище. Доріжка вела коло самого цвинтаря, що стояв на горбку, обкопаний високим валом, оброслим зеленою травою (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 154); На цвинтарі, за селом, біля двох свіжих могил голова сільради говорив промову (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 84); На горі, що на ній здалеку виднілися хрести міського цвинтаря, з'явилися верхівці кінної поліції (Степан Чорнобривець, Визвол.. земля, 1959, 84); Ліворуч, зразу від курної дороги, по високому узгір'ю розсипались кам'яні надгробки тюркського цвинтаря (Олесь Донченко, II, 1956, 281); — Еге, поки гладкий схудне — худого на цвинтар понесуть (Михайло Стельмах, І, 1962, 22); * Образно. Став цвинтарем німцям цей схил висоти... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 265); Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил — На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 15). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 185. Цви́нтар, кладови́ще (пол. cmentarz, від лат. coemeterium, яке у свою чергу з грец. κοιμητήριον — місце спочинку, κοιμοῦμαι — спати) — місце, в якому хоронять тіла і кремовані залишки померлих людей, проводять похорон — церемонію, ритуал поховання; спомини померлих. Існує ще одне застаріле, маловживане тлумачення такого терміну, як цвинтар церковний — огороджена ділянка землі, на якій знаходиться церква. Церемонії або обряди відрізняються в різних культурах і релігіях. Раніше традиційно цвинтарі були розташовані близько церкви. Часто на виході з цвинтаря будувалась надбрамна церква.
Словник синонімів
КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕрідко,ГРОБКИ́діал.,МОГИЛКИ́діал.;ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕзаст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕдіал. (місце, де колись ховали померлих); МОГИ́ЛЬНИК (стародавнє поховання); НЕКРО́ПОЛЬ (у країнах Стародавнього Сходу та античного світу; поховання славетних людей). Колись наше кладовище було за селом, але з часом мертві, як і живі, поширили свої володіння, й тепер кладовище опинилось мало не в самому селі (О. Довженко); Це було звичайне кладовисько. Поміж юрбами дерев’яних хрестів, подекуди перев’язаних білими рушниками, здіймалися гордовиті кам’яні пам’ятники (В. Земляк); Вона умерла; під осінь журливу На гробовище однесли її (М. Костомаров); Краще було на проводах, коли все село збиралося на гробки поминати родичів (Ю. Яновський); Умираючи, пан звелів, щоб його поховали не на цвинтарі біля церкви, а на кладовищі (О. Стороженко); Цвинтар розкинувся на високому пагорбі (А. Дімаров); В могильниках знайдено посуд, бойові молоти, мідні прикраси (з журналу); Капітан Шепіт лежав на високих марах з чорного дерева у самому центрі величезного некрополя серед пахощів лаврів і олеандрів (П. Загребельний).