Відмінності між версіями «Сокір»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 439. | ||
| + | |||
| + | '''СО́КІР''', кора, ''чол., розм''. Те саме, що осокір. Тріщать дуба, сокори, вільха і всяке дерево (Словник Грінченка); Здалося раптом Орлюку, що впав він.. в дідів човен і весняна повідь підхопила його й понесла хутко-хутко (Олександр Довженко, I, 1958, 287). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 780. | ||
| + | |||
| + | '''ОСОКІ́Р''', кора, ''чол''. Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя. Скинула [Гаїпка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Борис Грінченко, II, 1963, 376); Коли Степан Васильович добіг до долини, він під чорними осокорами побачив, як, борюкаючись, гнулись додолу дві постаті (Михайло Стельмах, I, 1962, 583). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 22:35, 24 листопада 2015
Сокір, -кора, м. = Осокір. Тріщать дуби, сокори, вільха і всяке дерево. Рудч. Ск. І. 134.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 439.
СО́КІР, кора, чол., розм. Те саме, що осокір. Тріщать дуба, сокори, вільха і всяке дерево (Словник Грінченка); Здалося раптом Орлюку, що впав він.. в дідів човен і весняна повідь підхопила його й понесла хутко-хутко (Олександр Довженко, I, 1958, 287).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 780.
ОСОКІ́Р, кора, чол. Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя. Скинула [Гаїпка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Борис Грінченко, II, 1963, 376); Коли Степан Васильович добіг до долини, він під чорними осокорами побачив, як, борюкаючись, гнулись додолу дві постаті (Михайло Стельмах, I, 1962, 583).
Ілюстрації
|
|
|
|
