Відмінності між версіями «Серна»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 59. | ||
| + | |||
| + | '''СА́РНА''', рідше '''СЕ́РНА''', и, ''жін.'' Гірська коза з невеликими, загнутими на кінцях рогами. На галяву вискакує з гущини сарна і.. зупиняється, витяга цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 148); У карпатських лісах водиться чимало різних звірів: олені й сарни, козулі, зайці, вепри (Радянська Україна, 19.V 1971, 4); Сарна злякано мекнула і вмить зникла в хащі (Олесь Донченко, III, 1956, 75); Старости спитали: — Ну як, мамо й тату, віддасте за молодого мисливця свою сарну? (Казки Буковини, 1968, 27); * У порівняннях. Побігла [Настуся], неначе легенька серна поскакала (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 241); Дівчина дрижала, як серна (Марко Черемшина, Тв., 1960, 163); Гнати серною хотіла [Маруся] через верхи і каміння, упасти на груди і плакати (Гнат Хоткевич, II, 1966, 120). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Metskits--23x_srna_dsp2147.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Capreolus_capreolus_2_Jojo.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Radjur.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Сарна-європейська--67x_srna_dsp2137.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
| + | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Поточна версія на 22:21, 24 листопада 2015
Серна, -ни, ж. Серна, козуля, косуля, Cervus capreolus. Вх. Пч. II. 6. Левиц. І. 494.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 59.
СА́РНА, рідше СЕ́РНА, и, жін. Гірська коза з невеликими, загнутими на кінцях рогами. На галяву вискакує з гущини сарна і.. зупиняється, витяга цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 148); У карпатських лісах водиться чимало різних звірів: олені й сарни, козулі, зайці, вепри (Радянська Україна, 19.V 1971, 4); Сарна злякано мекнула і вмить зникла в хащі (Олесь Донченко, III, 1956, 75); Старости спитали: — Ну як, мамо й тату, віддасте за молодого мисливця свою сарну? (Казки Буковини, 1968, 27); * У порівняннях. Побігла [Настуся], неначе легенька серна поскакала (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 241); Дівчина дрижала, як серна (Марко Черемшина, Тв., 1960, 163); Гнати серною хотіла [Маруся] через верхи і каміння, упасти на груди і плакати (Гнат Хоткевич, II, 1966, 120).
Ілюстрації
|
|
|
|
